Югендамт: міфи, реальність і людський фактор

11 Май, 2025
У мігрантському середовищі Німеччини слово Югендамт нерідко звучить як страшилка. «Забрали дитину», «не дали навіть слова сказати», «звинуватили без доказів» — подібні розповіді передаються від людини до людини,примножуючи чутки, домисли, тривогу.

Ірина Мельникова

Партнер Freemynd

Іноді за цими історіями стоїть справжній біль — нерозуміння, образа, мовний бар’єр, відчуття безпорадності. На жаль, іноді буває й аб’юз з боку системи. Але частіше — спотворена інформація, почута «від знайомої сусідки, у якої брат дружини працює в школі». Чим менше достовірної інформації, тим більше простору займає страх. А коли ми боїмося — то втрачаємо здатність мислити тверезо й діяти раціонально.

Запрошую поглянути на роботу Jugendamt з іншого боку — з позиції інформованості, усвідомлення та самозахисту. І так — без ілюзій: система недосконала, як і все у цьому світі.

Що таке Jugendamt насправді

Югендамт — це державна служба у справах неповнолітніх. Її робота базується на восьмій книзі Соціального кодексу Німеччини (SGB VIII), головна ідея якого — захищати й підтримувати, а не контролювати й карати. Jugendamt існує не для того, щоб забирати дітей, а щоб допомагати родинам, які тимчасово не справляються. Або не знають, куди звернутися. Або не помічають, що в родині щось іде не так.

Співробітниками Jugendamt найчастіше стають соціальні працівники, педагоги, психологи. Вони можуть помилятися й бути перевантаженими. Але за замовчуванням — вони не вороги.

Чим займається Jugendamt

Югендамт — це не «поліція для батьків». Це великий і складний механізм підтримки. Ось лише частина того, чим він займається: 

  • Консультації для батьків — щодо виховання, догляду, дитсадків, виплат (Elterngeld), адаптації.
  • Допомога на ранніх етапах — для вагітних і молодих мам: де знайти акушерку, на які виплати розраховувати, де шукати групи підтримки.
  • Робота з підлітками — дозвілля, профорієнтація, шкільні труднощі.
  • Супровід при розлученнях — якщо батьки не можуть домовитися, як поділити піклування про дитину.
  • Допомога дітям з особливостями розвитку — супровід, підтримка в школах і дитсадках.
  • Підтримка у кризах — від побутових негараздів до домашнього насильства.
  • Захист дітей (Kinderschutz) — у випадках, коли добробут дитини під загрозою.
  • Опіка, усиновлення, встановлення батьківства — якщо батько чи мати не можуть або не хочуть нести відповідальність.

Важливо: у Jugendamt можна звернутися добровільно — не лише батькам, а й самим дітям, сусідам, вчителям, лікарям. Це не завжди означає втручання. Іноді — просто розмова.

Коли Jugendamt зобов’язаний втрутитися: Kindeswohlgefährdung

Найболючіше питання — коли сім’я потрапляє під перевірку через підозру на загрозу добробуту дитини (німецькою — Kindeswohlgefährdung).
Мова не про «не так одягнутий» чи «голосно плаче». Йдеться про реальну загрозу фізичному або психічному стану дитини:

  • Жорстоке поводження (побої, приниження, залякування).
  • Зневага (немає або недостатньо їжі, турботи, тепла, безпеки).
  • Сексуалізоване насильство.
  • Небезпека з боку третіх осіб.
  • Порушення, пов’язані з майном або аліментами.

Важливо: Jugendamt зобов’язаний спершу спробувати допомогти — запропонувати підтримку, консультації, організувати допомогу вдома. Вилучення дитини — це крайній захід, лише за рішенням суду. І майже завжди — тимчасовий, з метою повернення дитини назад, щойно ситуація стабілізується.

А як щодо людського фактора?

Звісно, жодна система не є ідеальною.

Співробітники Jugendamt — також люди. Буває нерозуміння, помилки, тиск, перевантаження. Буває, що один із батьків не може пояснити ситуацію через слабке знання німецької, а хтось стикається з упередженим ставленням. Буває, що просять про допомогу, а у відповідь — контроль.

Усе це — реальність. Але саме тому важливо знати:

  • Ви маєте право на перекладача.
  • Ви маєте право на роз’яснення.
  • Ви маєте право не погоджуватися й оскаржувати.
  • Ви маєте право на захист.

І це — ваш шлях не до покірності, а до самозахисту.

Як спілкуватися з Jugendamt: 10 порад
  1. Слухайте більше, ніж говорите. Не поспішайте виправдовуватися. Спокійна уважність викликає більше довіри, ніж агресія чи захист.
  2. Ставте запитання. Навіть якщо вони здаються дурними. Чим більше ви уточнюєте — тим менше шансів на непорозуміння.
  3. Повторюйте з переформулюванням. «Чи правильно я розумію, що ви маєте на увазі…?» — це знижує напругу й показує вашу готовність до діалогу.
  4. Використовуйте висловлювання «я». Говоріть від себе: «Я відчуваю, що…» або «Мені важко, коли…». Це допомагає уникнути звинувачень.
  5. Замініть «але» на «і». «Я розумію, що ви хвилюєтесь, і у нас інша інформація». Слово «але» створює опір, «і» — місточок.
  6. Приходьте не самі. Візьміть із собою людину, якій довіряєте: друга, родича, перекладача. Це підтримка і захист.
  7. Читайте всі документи перед підписанням. Не бійтеся попросити час на уважне вивчення. Не підписуйте, якщо не впевнені, що зрозуміли кожне слово.
  8. Не поспішайте з рішенням. Навіть якщо на вас тиснуть. Скажіть: «Мені потрібно подумати й обговорити це з родиною».
  9. Переписка — краще за розмову.Те, що сказано, забувається або перекручується. Те, що написано — можна зберегти, переслати й при потребі пред’явити.
  10. Сприймайте ситуацію серйозно. Не знецінюйте, навіть якщо здається, що «нічого страшного». Краще бути пильними, ніж недооцінити небезпеку.
А якщо ви не згодні?

Якщо вважаєте, що з вами вчинили несправедливо:

  • Напишіть скаргу на ім’я керівника Jugendamt.
  • Зверніться в Ombudsstelle — це посередник між громадянином і Jugendamt.
  • Якщо справа серйозна — залучіть адвоката й звертайтеся до суду.
  • І не бійтеся вимагати поваги.

Замість епілогу: Знання прибирає страх

Залякування — це форма аб’юзу, яка, на жаль, може траплятися як з боку людей, так і з боку держави.

Знання своїх прав, обов’язків і можливостей допомагає не дати себе залякати.
Ми не можемо гарантувати, що нас ніколи не торкнуться. Але ми можемо навчитися захищатися.

Югендамт — не ворог, якщо ви розумієте, як він працює. І навіть якщо станеться складна ситуація — ми не самі. Є небайдужі люди поруч, є професійні консультанти, є юристи. Є ті, хто вже пройшов це й відновився.

Ми не зобов’язані бути ідеальними батьками. Але ми можемо бути поінформованими та здатними постояти за себе й своїх дітей.

І це — вже величезний крок до добробуту та протидії будь-якому насильству.

  • Ірина Мельникова

    Автор

    Ірина Мельникова

    Системний сімейний терапевт і медіатор, травматерапевт, партнер Freemynd.

    Спеціалізується на психологічній допомозі з будь-яких сімейних питань: бажання створити сім'ю, складні ситуації в парах, родинах з дітьми, стосунки в розширеній родині.

    —

    Прочитати інші статті #Ирини Мельникової

No Comments

Leave a Reply

Про нас

Freemynd Це прості та доступні інструменти життєстійкості та психологічна підтримка тих, хто проживає складні зміни.
Продукти психологічної самодопомоги

Допомагаючі фахівці

Спільноти

Останні дописи