Вміння наживати ворогів — це не про сварливість, інтриги та поганий характер. Це про здобуття свободи, чіткості та твердості позиції. Це про впевненість в своїх переконаннях.
“Навчись наживати ворогів” – т ак звучала одна з найкращих порад, які мені колись дали. «Ти дуже талановита. Швидко вчишся. Вмієш домовлятися з кожним… а тепер, якщо ти хочеш вирости…» — так почав свою фразу мій бос. Мені було 29, я відповідала за розвиток бізнесу в 14 країнах. Протягом 3 років після цього я переїду до Лондона, народжу першого дитину, стану віце-президентом компанії і буду відповідати за 67 країн.
Як і з усім у цьому житті, результат — це те, що ти насправді здобув, поки досягав поставлених цілей.
Або — суть у процесі.
Або — результат — не вороги, а те, яким ти станеш, коли навчившись їх наживати. Що ти здобудеш. А здобудеш ти:
СВОБОДУ
Якщо будь-який конфлікт живе під тиском «треба залишитися друзями», «треба вирішити мирно», «не треба сваритися», то готовність розійтися ворогами, посваритися і відмовитися від мирного вирішення — це ще одні двері. Ще одні двері — це більше варіантів, більше свободи.
ЧІТКІСТЬ ПОЗИЦІЇ
Коли ти в конфлікті вирішуєш не «давайте не будемо», а йдеш у нього, ти змушений назвати словами, проти чого ти, і за що ти. Що/хто — ти, і що/хто — ворог. Це змушує пройти процес внутрішнього аналізу цінностей:а чи ворог це? А чому? А наскільки для мене це важливо, що я готова ризикувати комфортом і нажити ворога? Це змушує сформулювати: хто ти, за що стоїш — коли прожектори ненависті спрямовані на тебе — виростити хребет.
ТВЕРДІСТЬ ПОЗИЦІЇ
Бажання «не конфліктувати» практично диктує тактику уникнення конфлікту, а саме — приховування своєї позиції, замовчування своєї позиції, маскування своєї позиції, щоб «не загострювати». Але підтримувати подвійне життя і постійно носити маску і брехати — дуже витратне заняття, тому мозок буде прагнути до приведення внутрішнього і зовнішнього до єдності. А це означає, що непомітно, як, але раптом виявиться, що ми не так уже і проти, і не так уже це і неприпустимо, і взагалі світ складний, не все однозначно і далі з усіма зупинками. Плата за зовнішню згоду на неприпустиме — це або постійний тиск роздвоєння, або втрата позиції, або всі ті неприємні стани, які трапляються, коли неможливо жити на повну.
НА-ЖИТИ
Нажити ворога — це не просто посваритися в коментарях. Ворог буде мститися і підставляти, чекати помилок і шукати слабкі місця, розпускати плітки і організовувати цькування. Ось здається, чи потрібне це все в житті? Ні, не потрібно, але потрібно те, яким ти стаєш, пройшовши через ворожнечу. Нажити — це жити так, щоб у тебе завівся ворог. Тобто — walk the talk. Жити відповідно до себе, знаючи, що всі ці неприємні штуки можуть тебе наздогнати, і навчаєшся жити, незважаючи на них. А це значить, страх більше тебе не визначає.
ДРУЗІ
Так само, як із чіткістю позиції, поява ворогів виявляє друзів і тих, хто ними здавався. У мільйоні різних дрібниць. Хто готовий залишитися з тобою — неприємною? Кому важливіша ти, аніж не потрапити в конфлікт. Хто відсторониться. Хто зрадить. Загалом, коло змінюється, коли ти втрачаєш репутацію милої дівчини.
ВОРОГИ
“I ask you to judge me by the enemies I have made.” «Я прошу вас судити мене по ворогах, яких я набув.» — сказав Рузвельт. Я б додала: «і ще по тому, про що ми ворогуємо».
—
Ця стаття — не про дрібних пліткарів, скандалістів і інтриганів, які обрали такі сумні копінги для привернення уваги і задоволення внутрішнього болю. Цю категорію з їхнім синдромом Моськи легко відрізнити так:
- Переслідують вони людей, в основному порядних і не небезпечних;
- Причини для конфлікту вигадуються;
- Нападають на особистість, а не відстоюють цінності;
- Це їх постійне заняття.
І наживають вони собі не ворогів, а репутацію склочника.
No Comments