Алгоритми життя, що ведуть до успіху

19 Май, 2024

Людина – це рівняння із сотнями перемінних, жодна з яких не є визначальною, і жодна з яких до кінця не відома, але в певній комбінації це складається у певний паззл. 

Є багато досліджень успішних людей. Більшість із них кажуть, що вони походять з абсолютно різних бекграундів: з депривованих і підтримуючих, з бідних і багатих, з інтровертів і екстравертів, гуманітаріїв і технарів. Хтось із майбутніх СЕО та лідерів був у дитинстві кволим і забитим, хтось лідером з першого дня, хтось двієчником, хтось відмінником, хтось мав бурхливу юність, хтось вчився у десяти школах, хтось – жодної не закінчив. Те, у що ми виростаємо, – це сума мільйона чинників: в одній і тій самій сім’ї народжуються діти різного темпераменту, одні й ті самі травми та події діти проживають по-різному, одне й те саме оточення породжує різні результати. 

Людина – рівняння із сотнями перемінних, жодна з яких не є визначальною, і жодна з яких до кінця не відома, але в певній комбінації це складається у певний паззл.  Тому на всі поради «як виростити…» можна говорити тільки про ймовірності. 

Мені здається, тут немає рецептів, проте є певні алгоритми життя, котрі з більшою ймовірністю ведуть до успіху. Один із таких алгоритмів – вміння проживати помилки та невдачі, як можливості. Це ще називається Growth Mindset. І ось це, теоретично, можна виховати в дітях з різними темпераментами та у різних стартових умовах.

Я не знаю, який напрямок або життєвий шлях виберуть мої діти, але хоч би що вони обирали, для мене завжди було вкрай важливо впроваджувати алгоритм зростання до переліку їхніх переконань. А саме:

1. Таланти й можливості можна у собі розвинути.

– «Спробуй ще» – це моя відповідь на майже всі «не виходить». 

– «Дивись, не виходило, а тепер!» – це мій фокус уваги на будь-який прогрес. «Не виходить» – це не останній крок, а перший. І знову і знову звертати їхню увагу: «згадай, як ти не міг/не вмів/боявся/не виходило, а тепер…». 

2. Замінити пряму похвалу і стимуляцію результатів щирим інтересом до теми, шляху і зусиль. 

Коли моя дитина приносить додому оцінки за чверть, я НІЯК не коментую їх. Я ставлю їй запитання по суті. (здається, я напишу книжку «виховання запитаннями»): «А тобі як твої оцінки?», «А ти задоволений?», «А яка легко далася?», «А який предмет найскладніший?», «А чому?», «А як ти думаєш, наскільки впливає вчитель на твою оцінку?», «А що тобі в цьому предметі подобається?». «А що не подобається?», «А ти хотів більше?», «А що ти плануєш?». Для мене набагато важливішим є розумовий процес, нейронні ланцюжки, які я вибудовую їм, у яких вони приходять: «так, з математики четвірка, але цьогоріч зовсім поганий вчитель, та я й сам балакаю весь час на уроці, а з праці трійка, але мені з цим ок, я й не планую витрачати на це зусилля». Років із 10 мої діти повністю самі планують і відповідають за свою успішність, ухвалюють рішення, у що вони готові вкладатися, у що ні, я можу лише запропонувати – «якщо ти відчуваєш, що не встигаєш, дай знати, я допоможу, але це your call, your learning, your life».

3. У них на очах і своїм прикладом я сиджу і вчуся всьому.

Лагоджу духовку і намагаюся перевстановити віндовс, латаю дах і намагаюся розібратися з навігатором, що не працює. Гуглю, шукаю відео, дивлюся, як. Коли вони самі готові кинути «а, не вийшло, нічого», тому що в 7 років у дитини немає терпіння, мама не готова. Мама каже «я так не можу, я хочу розібратися. Я спробую спочатку, сказати «не можу» я завжди встигну. І вони спостерігають, іноді зі сміхом, іноді без інтересу, як мама, все їхнє життя, на їхніх очах, балансує десь між дядечком Поджером та інженерним генієм, але завжди намагається. І знаєте що – вони стали точнісінько такими ж. «У мене не виходило, я знайшов відео, але там казали, що потрібно ось це, а в нас не було, і тоді я спробував пристосувати…» Навіть якщо він усе зламав до біса у процесі, він отримає мій захват і шалений інтерес до того, а як вони так придумали. 

4. What are you gonna do about it?

Останнє запитання, після всіх обіймашок, валідацій, співчуттів, розумінь, емпатій і всього іншого при зіткненні з будь-якою проблемою: а що будемо робити? Тому що з проблемою все не закінчується, все лише починається. 

кар'єрний акселератор​ "Зона комфорту"

Успішний успіх здорової людини

No Comments

Leave a Reply

Про нас

Freemynd Це прості та доступні інструменти життєстійкості та психологічна підтримка тих, хто проживає складні зміни.
Продукти психологічної самодопомоги

Допомагаючі фахівці

Спільноти

Останні дописи