Сценарій – не вирок. Етапи усвідомлення

27 Березень, 2024
Життєвий сценарій є у всіх. Навіть якщо в ньому тільки дві точки: народження (виникнення) і смерть (зникнення). Але ми припускаємо, що між ними вибудовується ще якась низка подій. Деякі з них очікувані нами, а щось відбувається раптово і незаплановано.

Що люди вважають за сценарій? Коли починають його помічати?

Найчастіше сценарій починає відстежуватися, коли з’являється відчуття повторення: зі мною знову це сталося. Оскільки власний досвід ми намагаємося осмислювати й узагальнювати, приходить узагальнення: зі мною завжди це відбувається або зі мною ніколи цього не трапляється.

Варіантом запиту на зміну сценарію стає бажання щось додати у своє життя: “нехай у моєму сценарії з’явиться хтось або щось (друг, кар’єра, дитина, відпочинок)”.

Протилежним запитом стає вилучення зі сценарію чогось, що не влаштовує: нехай у моєму житті більше не буде розчарувань, кривдників, обману”.

Насамперед, у сценарії помітний зовнішній вплив. Найбільше ми бачимо участь батьків у власному сценарії та їхнє відображення в подіях свого життя.

Знаходження себе в ряду близьких родичів зміцнює відчуття “сценарності”, як зумовленості й заданості переживань: “моя мама так само мучилася”, “моїй бабусі теж не щастило з чоловіками”. Логіка сценарію дає змогу перекладати відповідальність назовні – на долю, фатум, прокляття роду, на все, що ніяк не залежить від волі “маленької людини”, але дає змогу отримувати задоволення від страждання.

Сценарій стає виправданням власної позиції жертви. Можна бути жертвою обставин, долі або сценарію. У цьому разі знання сценарію дає змогу пояснити собі, “чому в мене нічого не виходить” зовнішніми причинами, не вирішувати проблеми , говорити собі, що “це сценарій у мене такий”.

У цьому випадку запит на зміну сценарію буде крутий: “хочу поміняти все й одразу”, що є неможливим. Важливими механізмами сценарію будуть розчарування, знецінення, психічні захисти – заперечення і раціоналізація.

На другому етапі усвідомлення ключовим питанням стає – що я роблю не так?

Запитання ставиться назовні, зовнішньому спостерігачеві. Цим спостерігачем може бути друг, але нас це цікавить, як запит на консультування у психолога. Йде пошук хибних патернів поведінки, з метою змінити їх на правильні. Усередині людини переважає ідея, що є люди, які знають правильний шлях життя, єдиний або унікальний. Завданням стає зрозуміти, яким є цей шлях, і як на нього потрапляють. У такому разі дуже відгукується відповідь: роби як я або роби ось так. Звідси може прокладатися прямий шлях у жертву: “я знову роблю щось не так. Я повторюю точно так само, але в мене не виходить”. Механізми сценарію – ідентифікація, інфантильність; психічні захисти – проективна ідентифікація, ідентифікація з агресором.

На третьому ступені усвідомлення починається процес розідентифікації: “не хочу, як мама або як тато”. Починається сепараційний процес від батьківських фігур і батьківських сценаріїв. На цьому етапі усвідомлення сценарію часто відбувається активне дослідження батьківських настанов, сімейних моделей поведінки, міфів та історій. Відбувається ототожнення з привабливим і розототожнення з відразливим сімейним досвідом.

Дехто застрягає на цьому етапі, люди занурюються у сімейну історію і сценарій дедалі глибше, не маючи сил і мужності відштовхнутися і відокремитися від батьківського досвіду.

На четвертому етапі виникає пошук власних опор і точок вибудовування власного сценарію. Тут центральним питанням стає – “Хто я? Хто я без “домішок” чужого впливу? Наскільки я “мирюся” саме з таким виглядом самого себе, без спроб покращити, виправити, поміняти?” Свій сценарій починається з цього місця, з прийняття себе таким, яким є. Цей етап можна позначити віннікоттівським “досить хороший”. Я досить хороший таким, яким я є.

Це період прощання з ілюзіями щодо себе, коли відбувається прийняття і дослідження того, що у мені є насправді. Це не нарізка себе на “погані” і “хороші” частини, а інтеграція себе в ціле, яке може проявлятися по-різному. І це період, коли “поразку від перемоги ти сам не маєш відрізняти”.

І тут сценарій вже починає керуватися вибором, усвідомленим і послідовно здійснюваним. Людина приймає ризики свого сценарію і йде на їхнє втілення. Іноді цей вибір пов’язаний із продажем душі дияволу, а іноді з віддачею серця іншим. Для самої людини, яка будує і втілює свій сценарій – це вже не несподіваний поворот долі, а закономірне втілення її сценарію.

No Comments

Leave a Reply

Про нас

Freemynd Це прості та доступні інструменти життєстійкості та психологічна підтримка тих, хто проживає складні зміни.
Продукти психологічної самодопомоги

Допомагаючі фахівці

Спільноти

Останні дописи