Повстати з травми

25 Червень, 2024
Будь-які спроби «Пробачити, відпустити…» без урахування реальних почуттів людини призводять до посилення напруги, почуття провини, сорому… тому що не задоволена якась природна емоційна потреба: у надійній прив’язаності, у захисті. І через дію схеми людина не знає, як її реалізувати, не знає, що можна будувати близькі стосунки з довірою, і не знає, як обирати для стосунків надійних людей.

Ірина Масленнікова

Партнер Freemynd

Хотіла про котиків і квіточки, а вийшло про прощення.

У дисфункціональних сім’ях діти можуть отримувати різного роду травми:

  • фізичне насильство,
  • сексуалізоване насильство (якщо що, це не обов’язково про сексуальний акт: хапання за різні частини тіла, чіпляння, сальні погляди, «жарти» і запитання «А в тебе наречений є? А що ви з ним робите?” – теж можуть бути причиною травми)
  • ну і психологічне насильство різних видів.
Що є насильством?

Зрозуміти, що є насильством, а що ні, можна, якщо:

Пункт 1. Порівняти те, що відбувається, з Кримінальним Кодексом;

Пункт 2. Порівняти те, що відбувається, з прийнятими соціальними нормами.

Наприклад, чи можна так сказати або зробити щодо колеги? А щодо начальника? Тому що грубіянити начальнику не можна, намагатися самоствердитися за його рахунок не можна, а тим більше не можна хапати за частини тіла, що виступають… за це одразу будуть санкції.

А от поводитися так по відношенню до беззахисної дитини – ніхто й слова не скаже. І дитина до певного віку теж не скаже, бо в неї немає уявлення про те, який вигляд має нормальне ставлення, вона сприймає те, що відбувається в сім’ї, як єдино можливу картину світу.

Чи означає це, що дитина не страждає?

Відповідь у Пункті 3: послухати свої почуття і відчуття в тілі.

Щось із цього зазвичай сигналить про те, що відбувається «щось не те». Або хочеться піти в нескінченність і ніколи більше не бачити й не чути.

Наприклад, історії, які я сотні разів чула в різних ситуаціях: вітчим або інший старший родич хапає, мацає дівчинку, а мати не захищає доньку, не зупиняє його дії, а на скарги доньки відмахується («Годі на нього наговорювати!» або звинувачує доньку: «А нічого до кухні в майці ходити!”). Це буває особливо важко переносити, тому що мати дівчинки має захищати її та довіряти їй.

У результаті у дівчинки складається схема недовіри\очікування жорстокого поводження («люди небезпечні, ніхто мене не захистить» – з переживанням страху) та\або схема дефективності («раз найближчі люди так роблять, значить, я на це заслуговую, я погана…» – з переживанням сорому і провини). Можуть бути й інші схеми. І далі дівчинка живе з цими схемами. У деяких випадках може виникати комплексний посттравматичний розлад.

Як працює схема?

Нагадаю, що схема – це поняття зі схематерапії, яке означає звичний спосіб сприйняття дійсності, що виник у дитинстві під впливом травматичних подій, поганого поводження або неглекта. Схема активується тоді, коли те, що відбувається зараз, схоже на важкі події в дитинстві. Під час активації схеми людина переживає сильні негативні емоції (жах, розпач, гнів, сором) і використовує свої звичні способи, щоб із ними впоратися, – наприклад, намагається себе чимось відволікти.

Виражені ранні дезадаптивні схеми зазвичай заважають людям робити щось корисне та радіти життю, тому що схема створює для людини жорстку, нереалістичну картину світу. У її сприйнятті немає нічого, що б суперечило схемі. Вона вірить схемі на 100%.

Що ж відбувається далі?

Людина виросла, усвідомила, що в дитинстві з нею погано поводилися.
Насамперед вона, звісно, клянеться собі, що нізащо не буде так робити зі своїми дітьми.

А далі постає питання: як бути з авторами насильства?

Популярна відповідь: «Пробачити, відпустити…»

Що ж про це говорить сучасна науково обґрунтована психотерапія? З одного боку, є багато даних про те, що тривалі негативні емоції, дійсно, псують якість життя та здатні призвести до проблем зі здоров’ям.

З іншого боку, всі спроби «Пробачити, відпустити…» без урахування реальних почуттів людини призводять до збільшення напруги, почуття провини, сорому… тому що не задоволена якась природна емоційна потреба, як у наведеному вище прикладі – потреба в надійній прихильності, у захисті. І через дію схеми людина не знає, як її реалізувати, не знає, що можна будувати близькі стосунки з довірою, і не знає, як обирати для стосунків надійних людей.

Наприклад, вона не може розрадити та підтримати себе, якщо у спілкуванні з новою людиною щось пішло не так, якщо та не виправдала довіру. І, замість того, щоб за кілька хвилин заспокоїтися, дати собі зворотний зв’язок («раз він так себе повів, не стану з ним більше зустрічатися») та піти спілкуватися з приємними людьми, людина зі схемою недовіри обмежує спілкування, ні з ким не знайомиться («люди небезпечні» – ви пам’ятаєте?), а людина зі схемою дефективності говорить собі щось на кшталт: «знову нічого не вийшло, і взагалі я вся не така…» – продовжує відчувати сильний сором, припиняє будь-які дії і йде себе чимось відволікати.

Так діє схема, у яку людина вірить. Схема підтримує сама себе, говорячи: «Безпеки, захисту, позитивного, та шанобливого ставлення до себе взагалі не існує у світі. Або є, але не для тебе”.

Знайоме?

Коли людина усвідомлює, що стала жертвою насильства, вона може сердитися, і це абсолютно обґрунтовано. Незадоволення природної емоційної потреби може викликати сильний гнів. І гнів може бути дуже довгим, тривати буквально роками.

Часто люди запитують: що з цим гнівом робити?

Висловлювати його: кричати, рвати папір, бити подушки – зазвичай допомагає приблизно на добу, потім гнів знову накопичується.

Де ж рішення? Як все-таки зробити щось зі своїми важкими почуттями, «Пробачити, відпустити…»

Що пропонує схематерапія?

Кожна людина має природні емоційні потреби: у безпечній надійній прив’язаності, у співчутті, повазі, прийнятті, у здоровій автономії, у свободі вираження почуттів і бажань. А в дисфункціональних сім’ях батьки у ставленні до своїх дітей ці потреби не задовольняють, а навпаки.

Так от повноцінний шлях відновлення після травм складається з багатьох етапів, і в тому числі з розуміння, які саме потреби не було реалізовано, навчання того, як можна реалізувати ці потреби в дорослому житті та заповнити дефіцит.

Уявляєте, якого розміру може бути дефіцит у 40 років?!

Спочатку потрібно визнати, що було заподіяно шкоду, що людина постраждала від дій тих людей, і я б не стала називати це «впадінням у жертву». У схематерапії є режим\стан «вразливої дитини», і в ньому проживають страх, смуток, самотність – усі ті почуття, що виникли через травму).

І коли людина на сесії перебуває в режимі «вразливої дитини», то схемотерапевт їй співчуває, підтримує – з ідеєю, що це можна і треба пережити разом. Іноді відбувається робота з джерелом режиму, з травмою.

Паралельно з цим створюється і розвивається режим здорового дорослого, в якому є дбайливе прийняття своїх почуттів, здатність розрадити себе і підтримати, і, водночас, розуміння своїх цілей та кроки до того, щоб налагодити своє життя.

А далі можна піти у бік компенсації збитків – у режимі «здорового дорослого» – конкретні кроки, які точно дадуть те, чого не вистачало в дитинстві. Для схеми недовіри\очікування жорстокого поводження – це навчитися розрізняти доброзичливе ставлення від негативного, навчитися захищати себе від нього у соціально прийнятний спосіб, створюючи близькі стосунки з надійними людьми, насичуючись від них співчуттям і підтримкою – і емоційною, і матеріальною.

Для схеми дефективності – навчитися давати собі визнання і прийняття, втішати і підтримувати себе, якщо щось не вийшло, створювати коло підтримки з людей, котрі роблять те саме. І насичуватися прийняттям і визнанням.

І тільки після заповнення дефіциту людина починає дивитися на своїх родичів абсолютно спокійно, їй стає не так вже й важливо, що вони там роблять, адже її щастя живе в іншому місці. І вона більше не чекає, що вони будуть ставитися до неї краще, ніж у дитинстві.

Можливо, це і є прощення.

  • Ірина Масленнікова

    Автор

    Ірина Масленнікова

    Когнітивно-поведінковий психотерапевт, партнер Freemynd. Спеціалізується на роботі з травмою, тривогою, панічними атаками, депресією, ПТСР, розладами особистості, конфліктами у відносинах із близькими, надмірними почуттями сорому та провини. Допомагає налагодити стосунки із собою та з іншими людьми.

    Прочитати інші статті #Ірини Масленникової

No Comments

Leave a Reply

Про нас

Freemynd Це прості та доступні інструменти життєстійкості та психологічна підтримка тих, хто проживає складні зміни.
Продукти психологічної самодопомоги

Допомагаючі фахівці

Спільноти

Останні дописи