Тінь матері: як стосунки з мамою визначають контури нашого дорослого життя

3 Березень, 2024
Здається, тільки лінивий сьогодні не скаже, що всі наші дорослі біди – від стосунків із мамою. І хоча часом нам так і хочеться вигукнути: “Ну годі вже, не тільки ж у цьому річ!”, доводиться визнати: зв’язок, закладений у дитинстві, дійсно залишає незабутній слід на всьому нашому житті. Це фундамент, на якому, незважаючи на всі спроби і протести, будується наш дорослий світ. І це логічно, що скільки б ти не купував у будинок гарні штори та дорогі дизайнерські меблі, якщо фундамент в аварійному стані, жити в ньому вийде, тільки старанно заплющуючи очі на тріщини в стінах і похилений дах.

Де ж починається наша історія?

І знову нічого нового, вибачте :))

Усе починається з того самого першого погляду, першого дотику. Теорія атачменту говорить нам (у перекладі на людську): якщо в дитинстві мама була нашим надійним тилом, ми виростаємо, почуваючись впевнено в цьому світі. А якщо щось пішло не так? Ну, тоді ви, напевно, можете похвалитися колекцією дисфункціональних програм психіки, що отруюють вам життя.

Ось деякі з них (можете ставити галочки):

  • Страх відкидання: почуття, що вами можуть знехтувати будь-якої миті, що призводить до уникання близьких стосунків або, навпаки, до надмірної прив’язаності та залежності від схвалення оточуючих.
  • Низька самооцінка: Переконання у своїй недостатності, неповноцінності, що часто стає перешкодою на шляху до зростання і самореалізації.
  • Відчуття провини: Постійне переживання провини за будь-що перед собою та іншими, навіть якщо об’єктивних підстав для цього немає.
  • Складнощі зі встановленням кордонів: неможливість чітко висловлювати свої потреби та захищати свої інтереси, що призводить до надмірної поступливості або, навпаки, агресивності у стосунках.
  • Перфекціонізм: надмірні вимоги до себе, прагнення до ідеальності в усьому, як спосіб заслужити любов і схвалення, яких не вистачало в дитинстві.
  • Проблеми з довірою: труднощі в побудові довірчих стосунків з іншими людьми через страх бути обдуреним або зрадженим.
  • Хронічне відчуття самотності: відчуття ізоляції навіть серед людей, пов’язане з внутрішнім переконанням, що ніхто не може по-справжньому зрозуміти та прийняти вас.
  • Самосаботаж: неусвідомлена зрада власних зусиль і руйнування досягнень зі страху перед успіхом або змінами, які можуть порушити звичний порядок речей.

… і багато, багато інших.

Мама у дзеркалі наших стосунків

Наш зв’язок із мамою залишає своє відображення практично на всіх наших стосунках із людьми. Якщо мама критикувала кожен наш крок, не дивно, що тепер ми бігаємо за схваленням, як Аліса за Білим Кроликом. А якщо мама тримала нас у задушливих кайданах любові, то ми, не бажаючи повторення сценарію, можемо стати майстрами емоційного фехтування, ухиляючись від близькості.

Якщо в дитинстві мама завжди була зайнята і в неї ніколи не знаходилося часу на наші маленькі перемоги й поразки, ми можемо вирости в людей, чия жага до уваги перетворює нас на вічних артистів, які завжди шукають сцену, де хтось, нарешті, побачить і оцінить їхні старання.

Або якщо мама була перфекціоністкою, завжди прагнучи до ідеалу і вимагаючи того ж від нас, ми можемо стати дорослими, які бояться зробити крок, доки не впевняться, що він буде ідеальним. Цей страх зробити помилку може паралізувати нашу здатність ухвалювати рішення, залишаючи нас на периферії власного життя.

Коли мама використовувала любов як нагороду, відкликаючи своє тепло за найменшої нашої провини, це може виростити в нас почуття, що любов і прийняття – це щось умовне, що потрібно заслужити. У результаті ми можемо стати дорослими, які безперервно шукають підтвердження своєї цінності в очах партнерів, друзів, колег – усіх, хто здатний хоч на мить вгамувати цю спрагу прийняття.

(Як правило, після такого переліку ми самі, коли стаємо мамами, рвемо на собі волосся, бо ну куди не стань, буде травма для дитини).

Але не все так безнадійно

Так, стосунки з мамою можуть залишати свої сліди, але це не вирок. Психотерапія, саморефлексія, книжки, зустрічі з однодумцями – все це цілком доступні інструменти, що допомагають знайти вихід із лабіринту дитячих образ.

Приборкуємо внутрішнього прокурора

Отож ми дізналися, що більшість наших комплексів, як і породжені ними життєві невдачі, беруть свій початок у стосунках із мамою, і що далі? Нажаль, далеко не завжди заклинання “зло впізнане, зло назване, зло не має сили” моментально зцілює.

Наш мозок уже протоптав широкі стежки нейронних зв’язків і реакцій, і щоб їх переписати, знадобиться певний час і зусилля.

Чи потрібно починати жбурляти звинуваченнями в рідну матір? Якщо чесно, – можна, але не варто. Внутрішня перезбірка цілком можлива без з’ясування стосунків між вами. Мета терапії (і ми залишаємося вірними перевазі такого напряму, як схематерапія) – вирощування надійної внутрішньої опори, так званої дорослої частини, що захистить та доколихає нашу поранену в минулому дитину, та захищатиме нас (і виконуватиме інші функції дорослого) в майбутньому. До речі, як показує досвід, стосунки між людьми справді змінюються, навіть якщо тільки один із них у терапії. Як мінімум, перестають діяти токсичні виверти і у них просто зникає сенс.

“Але що ж тоді від мене залишиться?”

Ми не раз чули думку, що особистість людини – це, зокрема, набір її травм і реакцій, так само, як малюнок зі шрамів – це частина тіла. І якщо травми вилікувати, то “про що тоді зі мною розмовляти, куди подінеться глибина і душевна складність?” І відблиск подряпаної душі в очах, так.

Це, звісно, тема для ще однієї статті, але якщо коротко:

Особистість – не константа. Сьогодні я одна, завтра друга, а через 10 років – зовсім інша людина навіть на клітинному рівні.

Зрештою, ви ж не користуєтеся третім айфоном у 2024 році? Хоча колись він був супер телефоном. Так само і наші психологічні прошивки та захисти відігравали свого часу важливу роль, але все ж таки об’єктивно корисно робити регулярну інвентаризацію та розсудливо оцінювати, які з них вам ще потрібні, а які “займають місце в рюкзаку” та заважають іти в гору. Ну ось як снігоступи на пляжі в Греції вам точно не знадобляться, а їхнє місце якраз займе купальник і сонцезахисний крем.

Стосунки з мамою заклали в нас найдавніший і найміцніший базис цих програм, і далеко не всі з них є поганими, до речі. Однак переписати їх – хоч це й може бути болісним процесом, – необхідно для того, щоб розкопати під шарами захистів і образ справжню себе, вільну й неповторну.

Тож, якщо вам здається, що тінь матері надто темна і важка, пам’ятайте: ви не одні. Разом ми можемо висвітлити ці тіні, знайти шлях до нового розуміння і, найголовніше, до прийняття себе. Адже кожен із нас заслуговує бути щасливим, коханим і цілісним. І хоча наш шлях до цього починається з мами, він не зобов’язаний там і закінчуватись.

No Comments

Leave a Reply

Про нас

Freemynd Це прості та доступні інструменти життєстійкості та психологічна підтримка тих, хто проживає складні зміни.
Продукти психологічної самодопомоги

Допомагаючі фахівці

Спільноти

Останні дописи