Вже не раз різні спеціалісти писали про те, яка ж стається плутанина, знецінювання та викривлення понять, коли спеціальна термінологія починає вживатися поза контекстом і без чіткого знання підгрунтя. І ще складніше, коли таке визначення співпадає у декількох теоріях, а означає різне. Часом протилежне.
Вже деякий час паралельно розвиваються два напрямки вивчення процесів та станів людини – теорія Карпмана та проблема аб’юза. В обох темах є поняття жертви. Тільки ось це далеко не одне й те ж. Тому плутанина в цих поняттях може сильно шкодити тому, кого описує це слово, якщо це робиться некоректно.
Карпман в своїй теорії описує символічний трикутник ролей, які по черзі змінюються в стосунках двох людей – це Жертва, Переслідувач та Рятівник. Про це написано багато, тому не будемо сюди зараз дуже занурюватися. Ця теорія описує співзалежні стосунки, які самі по собі є достатньо широкою темою та зустрічаються доволі часто.
У другій же ситуації – аб’юзі – теж є жертва. Але тут лише двоє – жертва та насильник. І це не зовсім ті ролі, про які говориться в теорії Карпмана.
В чому ж принципова різниця цих двох жертв? В співзалежних стосунках Жертва не завжди є жертвою. В різних ситуаціях вона стає то Переслідувачем, то Рятівником. Як і її партнер – він теж по колу буває в усіх трьох ролях. В ситуації ж насилля (аб’юза) ролі вкрай ригідні і ніколи не змінюються. Жертва є жертвою. Насильник завжди насильник. І рятівника немає. І якщо він в цій ситуації з’явиться, то це буде третя людина ззовні, а не один з учасників самої ситуації.
Далі одразу треба пояснити – поняття “ролей” це не про гру та навмисність. Дуже часто ці процеси навіть не усвідомлюються. Це є терміни для опису стосунків і вони, нажаль, перетинаються зі словами, що описують театральні дії. Тому наполягаю – це не гра, це справжні, дуже болісні і травмуючі почуття.
Тепер давайте поодовжимо. Жертва аб’юзу не має прав, а тільки обов’язки і є заручником того, що відбувається. В цій ситуації вся влада у насильника. Знову важливо підкреслити, що це ні в якому разі не знецінення важкості положення та почуттів Жертви у співзалежних стосунках. Це більш про важливість розуміння різниці між цими поняттями. Жертва в трикутнику цілком, хоч і тимчасово отримає свою владу, коли її роль зміниться. А ось жертві аб’юзу насильник не дасть влади ніколи. Тому що ці стосунки мають зовсім іншу структуру та цілі.
Ще важливий момент. Людина, що стає Жертвою у трикутнику Карпмана, вже має схильність до співзалежності, яку сформував стиль стосунків та виховання в її дитячій сім’ї. А ось жертвою насильника (аб’юзера) може стати хто завгодно. Це залежить більше не від характеристик самої жертви (вони можуть бути доволі різними), а від збочених вподобань насильника. Наприклад, комусь хочеться встановити владу над слабким, а комусь важливо спричинити та зламати саме сильного.
Ще характерна різниця полягає в тому, що для Жертви у трикутнику це дуже болісні, але все ж таки дуже важливі стосунки. І почуття її будуть достатньо амбівалентні – це амплітуда від бажання змінити стосунки до бажання з них вирватися. У жертви ж аб’юза спектр почуттів зовсім інший і доволі однобокий – це страх, сором, провина, відраза. І є тільки бажання вирватися з жахливого становища.
Але в той же самий час в цьому є одне місце, яке може стати оманою. Це ситуації, коли співзалежні стосунки існують одночасно з реальним насильством. Здалля ця ситуація здається мішаниною, але зблизька і неспішно ці частини (співзалежність та справжній аб’юз) розділити досить реально. І це вкрай важливо робити. Тому що в терапії це будуть зовсім різні напрямки роботи і тому, звісно, дуже різні перспективи для клієнта. Але одне в цьому точно буде однаковим завжди – спочатку лікується рана, що нанесена насильством. І не має значення – було це і стосунках чи ні. І лише тоді починається розмова про ролі з теорії Карпмана.
No Comments