-
ПОТРЕБА В СПОНТАННОСТІ, СВОБОДІ, НОВИЗНІ ТА ГРІ
Ця потреба в спонтанності, радості та здатності насолоджуватися життям.
В дитинстві вона задовольняється, коли батьки заохочують творчість, ігри та веселе проведення часу дитини. Якщо ці потреби задовольняються, то в дорослому житті такі люди вміють радіти дрібницям, вони відкриті і спонтанні, їм легко знаходити цікаві заняття і бути в стосунках живими та природними.
Якщо в дитинстві батьки були надто суворими або не приділяли достатньо часу іграм і веселощам, ця потреба може залишатися незадоволеною. Це може проявлятися у надмірній пильності, підвищеній тривожності та високих вимогах до себе, у постійному режимі “бойової готовності”.
Подібні особистісні риси загострюються в результаті пережитого дитячого досвіду, заснованого на високих вимогах родинної системи, наявності в сім’ї установок, які забороняють прояви дитячої імпульсивності. Шлях такої дитини був сповнений тривоги та випробувань, навіювань і висновків, які штовхають її на шлях жорстких вимог і очікувань. І це може виснажувати. Вимогливість і відповідальність — дуже цінні якості, але право на радість, дитячість, спонтанність та безтурботність — це те живильне джерело сил, яке живить нашу дорослу частину.
Напрямок шляху: дозволяти собі спонтанність і гру, будь-які “не корисні справи”, “лінуватися”, “жартувати”, відпускати та “розслабляти голову”, дозволяти виражати різномаїття емоцій.
-
ПОТРЕБА У ВИРАЖЕННІ ПОЧУТТІВ І БАЖАНЬ
Ця потреба в відкритому вираженні своїх емоцій, потреб і бажань.
Коли батьки приймають і підтримують емоційні прояви дитини, вона виростає з відчуттям, що її емоції і почуття важливі, і їх можна безпечно виражати. У майбутньому такі люди легко встановлюють емоційний зв’язок з партнерами, говорять про те, що хочуть і що не хочуть, вміють відмовлятися і піклуватися про себе.
Якщо в дитинстві батьки не надавали достатньо простору для вираження емоцій, критикували або карали за емоційні прояви, то ви можете боятися бути відвертою у стосунках, приховувати свої справжні почуття і постійно очікувати негативної реакції.
Ви, здається, піклуєтеся про почуття та потреби інших більше, ніж про свої власні, і це може призводити до відчуття себе в колі своїх неймовірно самотнім, не почутим. Схильність придушувати свої бажання на користь потреб значущих інших найчастіше є результатом орієнтації дитини на потреби родини, бажання бути слухняною, тішити і не завдавати значущим близьким дискомфорту. Крім того, відстороненість від своїх справжніх потреб може проявитися, якщо родинна система була альтруїстичною і транслювала установки відмови від своїх бажань на користь суспільства. Велике значення має також емоційний стан одного з батьків: при депресивній або незрілій особистості одного з них дитина може проявляти в своїй поведінці парентифікацію — тобто зміну ролей, коли дитина піклується про вразливу матір або нездатного до життя батька, тобто виконує роль батьків. Із дорослішанням така особистість розвиває чутливість до потреб і настрою інших людей і надмірно проявляє турботу та увагу, забуваючи про свої потреби.
Напрямок шляху: розвиток фокусу на своїх бажаннях, їх вираження та реалізація.
-
ПОТРЕБА В АВТОНОМІЇ, НЕЗАЛЕЖНОСТІ ТА КОМПЕТЕНТНОСТІ
Ця потреба полягає в бажанні бути самостійною, розвиватися і почуватися впевненою у своїх силах.
В дитинстві вона задовольняється, коли батьки підтримують прагнення дитини до незалежності та допомагають їй розвивати особисту відповідальність. Якщо ці потреби задовольняються, ти виростаєш із впевненістю в тому, що можеш справлятися з викликами і розвиватися як самостійна особистість. Якщо ця потреба не задоволена, ти можеш почуватися безпорадною або невпевненною у стосунках, постійно потребувати схвалення та підтримки з боку партнера.
Порушена потреба в автономії проявляється у відчутті безсилля, невдачі, нездатності приймати правильні рішення, незручності при вираженні своєї позиції. Якщо всередині не сформоване відчуття “Я здатний”, важко наважитися на щось нове, повірити у свої сили. Люди з порушеною автономією і компетентністю часто стримують свій гнів, бояться діяти асертивно (тобто впевнено, стійко, довго і неагресивно висловлювати свою думку), остерігаються приймати рішення і брати за нього відповідальність. Порушена сміливість, відчуття свого ядра і кордонів призводять до нереалістичних порівнянь, самокритики, соціальної тривожності.
Частіше за все це є результатом перенесеної гіперопіки тривожних батьків, які бояться провести відповідну до віку дитини сепарацію. Батьківська тривожність сприймається маленькою особистістю як неможливість робити автономні окремі кроки, приймати і наполягати на власних рішеннях. Також може впливати суворий і критичний батьківський стиль, який використовує у вихованні дитини недоречні порівняння, знецінення успіхів, виховання покараннями та забороною на вираження гніву або своєї позиції.В результаті формується особистість, яка гостро потребує схвалення зі сторони, допомоги “мудрого наставника”.
Напрямок шляху: Виховання “внутрішнього наставника”, який підтримує, планує, цінує тебе, дає силу і впевненість у власних силах.
-
ПОТРЕБА В НАДІЙНІЙ ПРИВ'ЯЗАНОСТІ, БЕЗПЕЦІ І ЛЮБОВІ
В дитинстві ця потреба задовольняється, коли батьки формують у дитини відчуття безпеки, турботи та емоційної стабільності.
Якщо ці потреби задовольняються, ти виростаєш з відчуттям, що людям можна довіряти, що ти гідна любові та прийняття. Але якщо в дитинстві цієї стабільності не було, ти можеш відчувати страх бути покинутою, очікувати болю та зради у дорослому віці.
Якщо ця потреба не була задоволена, ти можеш підсвідомо обирати партнерів, які емоційно холодні або нестабільні, роблячи все, щоб “заслужити” їхню любов і заповнити цей “пробіл”.
Незадоволена потреба в прив’язаності та любові може проявлятися у неприйнятті себе, відчутті внутрішнього дефекту або власної недосконалості, схильності до самокритики та страху близькості. Травма прив’язаності може статися внаслідок покинутості або холодності одного з батьків, критики та принижень, зради близькою людиною або пережитого насильства (будь-якої форми: емоційного (крик, зневага, тиск), фізичного або сексуального). Глибинні установки шепочуть про небезпеку зближення, а відчуття сорому не дозволяє відкритися та довіритися.
Напрямок шляху: Турбота про себе. Чим більше ми чуємо свої потреби, визнаємо їх, дбаємо про себе, тим ближче знайомимося із собою і через турботу пізнаємо любов до себе.
-
ПОТРЕБА В РЕАЛІСТИЧНИХ КОРДОНАХ І САМОКОНТРОЛІ
Ця потреба формується, коли батьки встановлюють розумні кордони та правила, допомагаючи дитині розвивати відчуття відповідальності та самоконтролю.
Якщо вона задовольняється, доросла людина вміє встановлювати кордони у стосунках і поважає як свої кордони, так і кордони інших людей. Якщо ця потреба не була задоволена, ти можеш відчувати труднощі з встановленням особистих кордонів або, навпаки, бути надто вимогливою у стосунках, прагнучи контролювати партнера або встановлювати жорсткі правила. Людям з порушеною потребою в кордонах часто властива імпульсивність, “що хочу, те й роблю”, порушення соціальних правил, гедонізм, нездатність контролювати свої емоційні пориви. Це може проявлятися в розпусності, необдуманих, небезпечних вчинках, непотрібному ризику, ненадійності обіцянок, непунктуальності.
Не вміючи відрегулювати себе вправно та дбайливо — те, чому мали навчити батьки, при порушеній потребі в кордонах люди можуть або йти в бік “я особливий, і мені можна”, або проявляти драконівський самоконтроль і самокритику. Очікувати і вимагати занадто багато або занадто мало, бунтувати проти розумних обмежень або встановлювати нерозумні. Це впливає як на соціальне життя, дружбу, спілкування, так і на кар’єрні можливості.
Напрямок шляху: ростити в собі голос дбайливої саморегуляції, навчатися помічати свої пориви і регулювати їх через договір із собою та турботу про себе.
