-
ЗАБОРОНА НА БЕЗТУРБОТНІСТЬ
Психологічні особливості заборони: Заборона на любов характеризується неприйняттям себе, відчуттям якогось внутрішнього дефекту або власної недосконалості. Вона може виражатися в соромязливості, труднощах у стосунках, невпевненості та постійному внутрішньому дискомфорті. Люди, які переживають її, схильні до самокритики і страху близькості. Неприйняття себе і страх емоційної близькості найчастіше повязаний із травмою привязаності в дитячому віці. Травма привязаності може виникнути внаслідок неприйняття або холодності з боку одного з батьків, критики та принижень, зради близької людини або пережитого насильства (будь-якої форми: емоційного (крик, презирство, тиск), фізичного або сексуального). Зрада і відторгнення значущим близьким, у більшості випадків, трактується дитиною не на свою користь. Почуття покинутості, сором і біль пережитої ситуації відкладається в памяті та, із дорослішанням, переходить у сьогодення. Глибинні установки шепочуть про небезпеку зближення, а відчуття сорому не дає змоги розкритися і довіритися. Непросто полюбити себе і дати собі можливість відкритися любові й послабити свої захисти, якщо ти пережила і не прожила всередині травму сорому. Як же це – “полюбити себе”? Філософське питання, на яке потрібно шукати свої власні відповіді. Ті, що дадуть відчуття внутрішньої цінності та прийняття себе без залишку. Вдихнути і випустити у світ усі свої почуття. Робити боязкі кроки знайомства з собою.
Напрямок твого шляху: Турбота про себе. Що більше ми чуємо свої потреби та піклуємося про них, то ближче ми знайомимося із собою і, через турботу, пізнаємо любов до себе.
Мистецтво жити собою – це шлях, що складається з маленьких кроків. Шлях до себе, до цілісності.
-
ЗАБОРОНА НА БАЖАННЯ
Психологічні особливості заборони: Можна бути надзвичайно мудрою, розуміючою і співчутливою. Дарувати близьким і далеким турботу, допомогу, підтримку. Але чи спрямовуються ці безцінні якості на себе? У схематерапії є поняття “спрямованість на інших”. Це коли людина більшою мірою сфокусована на бажаннях, потребах та емоціях інших людей. Турбота й альтруїзм – частина нашої еволюційної спадщини, й ця стратегія була надзвичайно корисною вже багато-багато років тому, з часів появи Homo Sapiens. Вона допомагала бути потрібним і створювати теплий звязок зі своїм племям, а отже, дозволяла людині перебувати у безпеці. Але трапляється, що ця стратегія поведінки може бути аж занадто вираженою, і, навпаки, блокувати базові потреби. Людина почувається неймовірно самотньою і не почутою в колі близьких. Це може призводити до депресії, соціальної відчуженості та дратівливості. Схильність придушувати свої бажання на користь потреб значущих людей, найчастіше, є результатом спрямованості дитини на потреби сім‘ї, бажанням бути слухняною і не завдавати дискомфорту близьким . Крім того, відстороненість від своїх істинних потреб може проявлятися, якщо батьківська сімя була дуже альтруїстичною і транслювала установки відмови від своїх бажань на користь суспільства. Додатково відіграє велику роль емоційний статус одного з батьків: при наявності депресивної або незрілої особистості одного з них дитина, у своїй поведінці, може проявляти парентифікацію, тобто брати на себе роль дорослого і піклуватися про вразливу матір або нежиттєстійкого батька. У міру дорослішання, така особистість розвиває чутливість до потреб і настрою інших людей та проявляє надмірну турботу й увагу, забуваючи про власні потреби.
Напрямок твого шляху: розвиток фокусу на свої бажання, їхнє вираження та реалізцію.
Мистецтво жити собою – це шлях, що складається з маленьких кроків. Шлях до себе, до цілісності.
-
ЗАБОРОНА НА СМІЛИВІСТЬ
Психологічні особливості заборони: Що є сміливість? Впевненість у собі та своїх силах? Мовою психотерапії ми називаємо це автономією, суверенністю психологічного простору і компетентності. Порушена автономія проявляє себе почуттям безсилля, неуспішності, нездатності ухвалювати правильні рішення, невпевненості під час висловлення своєї позиції. Якщо всередині не сформоване відчуття “Я здатен!”, то буває важко зважитися на щось нове, повірити у свої сили. Люди з порушеною автономією та компетентністю часто придушують свій гнів, бояться діяти асертивно (тобто впевнено, стійко та неагресивно висловлювати свою думку), бояться приймати рішення й брати за них відповідальність. При цьому порушене відчуття свого ядра та кордонів призводить до нереалістичних порівнянь, самокритики, соціальної тривожності. Найчастіше порушення автономії є результатом перенесеної гіперопіки тривожних батьків, які боялися проводити відповідну до віку дитини сепарацію. Батьківська тривожність зчитувалась маленькою особистістю, як неспроможність робити автономні окремі кроки, ухвалювати власні рішення й наполягати на них. Крім того, на формування автономії та відчуття значущості міг впливати суворий та критикуючий стиль виховання, який використовував недоречні порівняння, знецінення успіхів, покарання та заборону на висловлювання гніву або власної позиції. У результаті формується особистість, яка гостро потребує схвалення з боку інших, допомоги “мудрого наставника”. Так, наставництво – це безумовна потреба. Але ж як було б чудово відчувати впевненість всередині!
Напрямок твого шляху: Виховання власного “внутрішнього наставника”, який підтримує, планує, цінує тебе і дає впевненість у власних силах.
Мистецтво жити собою – це шлях, що складається з маленьких кроків. Шлях до себе, до цілісності.
-
ЗАБОРОНА НА ЛЮБОВ ДО СЕБЕ
Психологічні особливості заборони: Заборона на любов характеризується неприйняттям себе, відчуттям якогось внутрішнього дефекту або власної недосконалості. Вона може виражатися в сором‘язливості, труднощах у стосунках, невпевненості та постійному внутрішньому дискомфорті. Люди, які переживають її, схильні до самокритики і страху близькості. Неприйняття себе і страх емоційної близькості найчастіше пов‘язаний із травмою прив‘язаності в дитячому віці. Травма прив‘язаності може виникнути внаслідок неприйняття або холодності з боку одного з батьків, критики та принижень, зради близької людини або пережитого насильства (будь-якої форми: емоційного (крик, презирство, тиск), фізичного або сексуального). Зрада і відторгнення значущим близьким, у більшості випадків, трактується дитиною не на свою користь. Почуття покинутості, сором і біль пережитої ситуації відкладається в пам‘яті та, із дорослішанням, переходить у сьогодення. Глибинні установки шепочуть про небезпеку зближення, а відчуття сорому не дає змоги розкритися і довіритися. Непросто полюбити себе і дати собі можливість відкритися любові й послабити свої захисти, якщо ти пережила і не прожила всередині травму сорому. Як же це – “полюбити себе”? Філософське питання, на яке потрібно шукати свої власні відповіді. Ті, що дадуть відчуття внутрішньої цінності та прийняття себе без залишку. Вдихнути і випустити у світ усі свої почуття. Робити боязкі кроки знайомства з собою.
Напрямок твого шляху: Турбота про себе. Що більше ми чуємо свої потреби та піклуємося про них, то ближче ми знайомимося із собою і, через турботу, пізнаємо любов до себе.
Мистецтво жити собою – це шлях, що складається з маленьких кроків. Шлях до себе, до цілісності.
