Усі ми чули, що на помилках вчаться. Але чи дійсно це так? Ольга Нечаєва про те як допомогти дитині не лише помилятися, а й отримувати з цього досвід?
Про те, що на помилках вчаться, чули всі. Щоб дитина навчилася ходити, вона повинна почати падати. Крок — це зупинене падіння.
Щоб здобути будь-який скіл чи вміння, потрібно його практикувати. Практикувати — це означає «почати робити до того, як я вмію». Тобто, почати робити з помилками.
Тобто, неможливо нічому навчитися, не здійснюючи помилки, не роблячи гірше, ніж той, хто вже навчився.
Але що я часто бачу:
- я дала дитині свої гроші, і він негайно витратив все на солодощі
- я дала дитині доступ, і він одразу засів у дурні відео
- я дала йому солодке, і він почав їсти тільки солодке
- я дала йому можливість вибирати, чим займатися, і він вибрав не те.
Іншими словами: я дала йому можливість навчатися, і він одразу помилився.
Взагалі, так. Він одразу почав вчитися. Тим єдиним способом, яким вчаться — роблячи помилки.
Але ж буває так, що на помилках не вчаться?
Звісно, буває.
Щоб вчитися на помилках, потрібен скіл «вчитися на помилках». Цей скіл є у нас усіх, а також у пташок, котиків і хом’ячків. Взяв у рот каку — зрозумів, що кака — виплюнув каку — більше каки в рот не беру.
Висновок «більше каки в рот не беру» — це еволюційна програма, вона далеко не потребує дидактичного наставляння, вона працює сама.
Але цей механізм можна, за бажанням, досить гарно підпортити.
Наприклад, кидаючись коршуном, коли рука тільки тягнеться до каки.
Тоді наш розумний мозок робить висновок: «спробувати нове — небезпечно».
Або, принижуючи за спробу спробувати каку: «ти що, тупий», «хто так робить», «як ти додумався».
Тоді наш розумний мозок робить висновок: – помилка – це жахливо. Краще не вчитися.
І тоді ми справді перестаємо вчитися на помилках. Тому що, пробуючи нове і стикаючись з неминучою помилкою, ми тепер по ланцюгу отримуємо внутрішнє приниження: «я тупий», «хто так робить».
Ми вчимося, але іншому: «не пробуй сам, інакше помилишся, а це жах, такого рівня, що навіть доросла мама в жаху».
І тоді помилки стають загрозою.
І тоді ми виростаємо, і не в змозі витримати помилки наших дітей.
У нас не було власного досвіду вчитися на помилках, нам складно дати його дитині.
У чому ж полягають навички «вчитися на помилках»:
- Когнітивні навички «вчитися»: тобто здатність аналізувати, системне і критичне мислення, здатність синтезувати висновки — вони потрібні взагалі для ефективного розвитку.
- Навички дії: планування, перегляд, самодисципліна тощо. Це також радше загально необхідні для життя навички.
- Емоційні навички — а ось це те, що може make or break you:
Емоційна стійкість — тобто здатність витримувати поразки і мати міцний фрейм. «Я справлюсь», «я витримаю». Цю навичку неможливо здобути без досвіду поразки з підтримкою людини, яка в тебе вірить. - Здатність протистояти внутрішній критиці та перфекціонізму — її неможливо здобути, якщо батько не стояв поруч з вами і не казав: «нічого страшного», «спробуй ще раз», «всі помиляються», «ти впораєшся», «ну і що, в наступний раз буде краще», «ти зовсім не зобов’язаний вміти», «не треба бути найкращим, треба бути достатнім для себе».
Якщо ж батько їх плекав через «швидше, вище, сильніше» і «як це ти не впорався», то він ускладнив процес розвитку і зростання багато разів. - Відкритість до зворотного зв’язку — здатність бачити і шукати відгук, приймаючи негатив у готовий міцний фрейм «це допоможе мені», а не «це означає, що я нікчемне гімно». Є дослідження, які показують, що індустрії та організації, в яких розвинена здорова практика фідбеку, випереджають у розвитку ті, де внутрішня критика подавляється.
Взагалі, якщо я ще не переконала, як важливо давати дитині робити помилки, даючи йому не лише можливість вчитися, а й навичку вчитися на помилках, яку він потім передасть своїм дітям, розкажу ще про один експеримент.
Двом групам дітей поставили завдання. 1-а група повинна була за 3 години виліпити максимально ідеальну і красиву вазу.
Друга — за 3 години виліпити якомога більше яких завгодно кривих ваз.
Як ви думаєте, у кого вийшли більш досконалі вази по завершенню 3 годин?
Вчора я здала онлайн іспит з української мови. 158 з 177, B2. Але найбільш прикро мені було через те, що не дали фідбеку, що це за 19 помилок?! Адже це саме цінне, що можна витягнути.
No Comments