Ми є господарями свого життя, і від нас залежить, як ми будемо розпоряджатися своїм здоров’ям і часом – зробимо ми це розумно, чесно, справедливо – чи ні. Ми можемо ненавидіти позбавлену смаку демонстрацію багатства, але ненавидимо ми саме чужі для себе цінності. Ми можемо вважати, що божевілля на грошах – це гріх, але гріхом ми вважаємо те, як саме використовуються гроші.
Мені видається, що питання грошей, майже як «квартирне питання», притягує занадто багато емоцій. Погугліть – ви знайдете безліч людей, схем і пропозицій, які обіцяють практично все: від астральних практик з чудесного залучення грошей у ваше життя до шахрайських схем «як розбагатіти, нічого при цьому не роблячи».
Світ сповнений як віруваннями, що знаходять у грошах джерело усіх бід, так і віруваннями (хоч і більш рідкісними, треба визнати), які кажуть, що грошима можна вирішити все.
Якщо чесно, і те й інше мені здається безпідставно роздутим.
Єдині ресурси, якими людина по-справжньому володіє – це наш час, здоров’я, розум і дух. І якщо подумати, ми не можемо їх покласти і зберегти в сейфовій скриньці банку. Тому в нас є вибір: ми можемо їх розбазарити, витратити, інвестувати, обміняти, подарувати, або неусвідомлено робити все це протягом усього життя.
Гроші – це всього лише засіб обміну. Для деяких обмінів вони потрібні, для деяких – ні. Ми вкладаємо в дітей свій час, сили та душу, і ми отримуємо втіху, внутрішнє зростання, емоційне задоволення, інтелектуальний розвиток – іншими словами – щастя. Нам не потрібен для цього додатковий засіб, це прямий обмін. Однак власник магазину може не відчувати ентузіазму обміняти буханець хліба і пакет молока на нашу емпатію та час у магазині. І тут ми потребуємо засобу обміну.
А тепер давайте подумаємо, чому ми перебуваємо у стосунках любов-ненависть із засобом обміну? Чому у нас взагалі є з ним стосунки? Прочитайте ці фрази:
“Гроші – джерело всіх бід”
“Не в грошах щастя”
“Краще бідний і здоровий, ніж багатий і хворий”
“Усіх грошей не заробиш”
“Багаті теж плачуть”
Чи знаходять вони у вас емоційний відгук? Чи можемо ми в принципі сказати або подумати слово «гроші», не супроводжуючи його епітетами на кшталт «жадібність», «егоїзм», «бездушність»?
Причину такої реакції я бачу в проекції.
Ми проектуємо ті емоції, які виникають у нас, коли ми бачимо, як обмін наших ресурсів виявляється несправедливим, нечесним, безглуздим. Ми проектуємо емоції, які ми відчуваємо, стикаючись із чужими для нас цінностями, віруваннями, пріоритетами інших людей.
Але саме ми є господарями свого життя, і саме від нас залежить, як ми розпорядимося своїм здоров’ям і часом – зробимо ми це розумно, чесно, справедливо – чи ні. Ми можемо ненавидіти позбавлену смаку демонстрацію багатства, але ненавидимо ми саме чужі для себе цінності. Ми можемо вважати, що божевілля на грошах – це гріх, але гріхом ми вважаємо те, як використовуються гроші. Гроші взагалі можна виключити з рівняння, і ми відчуватимемо ті самі емоції щодо життя, витраченого на наркотики. Ми не можемо прийняти те, як інші люди обходяться зі своїм життям, і ми проектуємо це неприйняття на засіб обміну. Коли маленька дитина, яка ще в очі не бачила грошей, відмовляється поділитися тортом із друзями, ми ж не думаємо, що виною всьому торт? Ми розуміємо, що справа тут у цінностях і людських якостях, які є для нас значущими.
Те саме і з грошима. Той факт, що якісь люди не використовують цей засіб так, як, на нашу думку, варто було б, що якісь люди плутають засіб із метою, – не означає, що це потрібно робити і нам.
Засіб обміну можна використовувати для добра і для зла, ми можемо виміняти собі час, стиль життя, можливість допомагати оточенню, освіту – і будь-що, що вважаємо важливим. Сам засіб обміну є нейтральним. Гнів і роздратування викликають не гроші, а розчарування у своїй здатності справлятися з обмінами в нашому житті, вони виникають через відсутність навичок обміну наших ресурсів на ті результати, які ми хочемо отримати.
Бізнес – це система отримання прибутку. Це один зі способів обміняти наш час і здібності на гроші, які потім ми зможемо обміняти на наші цілі та наш стиль життя. Є й інші шляхи – можна влаштуватися на роботу, продавати продукти власного виробництва, чи допомагати іншим людям у надії, що хтось допоможе і нам. Суть залишається незмінною: це наш вибір. Уміння обмінюватися в житті – це навичка, вміння обмінюватися з розумом і вигодою – мистецтво. І як будь-якій навичці, цього можна навчитися. Щоб побудувати собі життя своєї мрії, ця навичка є необхідною. Емоційне залипання на відторгненні, почутті провини і сорому щодо засобу обміну не допоможе розвитку цієї навички. Два маленьких хлопчики міняють машинку на йо-йо, і вчаться. І раптом ви бачите, що хлопчик починає тремтіти над йо-йо, красти йо-йо, відбирати йо-йо, збирати йо-йо.
Причина цього – жадібність, а не йо-йо.
Причина жадібності – брак любові, а не йо-йо.
