Як кожна із нас розуміє, що вона достатньо хороша, як мама? Хорошість потребує визначення, достатність потребує шкали. Хтось міряє рейтингом шкіл, хтось кількістю винесеного сміття, хтось чистотою в кімнаті, хтось грейдом на скрипці.
Будемо вимірювати в папугах? Я б запропонувала такий погляд: якщо вас зачіпає, коли хтось із батьків розповідає про свою “золотушну дитину”, – то зверніть увагу: можливо, ці шкали є важливими для вас, і з цим варто бути чесною. Мені, особисто, щиро байдуже, оксфорд чи технікум у сусідньому місті, бо людина з оксфорда не є для мене ціннішою за людину, яка стриже мій газон. І ніякі діти ні в яких рейтингах мене не тригерять від слова зовсім. Я міряю в інших папугах.
Тепле почуття: “здається, я чудово впоралася” розтікалося в мені, коли діти говорили:
- “Мамо, це моє рішення, я беру на себе відповідальність”.
= дитина усвідомила, що шлях до свободи лежить не через бунт/протест/брехню/накосьвикуси – а через відповідальність.
- ” Мам, можеш мене обійняти, будь ласка?”
= дитина розуміє свої потреби, відчуває тіло, вміє просити, довіряє, і їй ок із вразливістю.
- “Так я сам уже все зробив”.
= дитина сама управляється, без потреби в контролі.
- “Я хочу ххх, але якщо ти зараз втомилася, то можна пізніше”.
= дитина вміє у емпатію, кордони, переговори.
- “Давай я спробую сам, а якщо буде потрібно, я тоді тебе покличу, гаразд?”
= дитина не боїться помилок, вміє просити про допомогу.
- “Це мої почуття, я маю на них право”.
= дитина володіє емоційним інтелектом і правильними кордонами.
- “Мама ти такий бумер, давай я зроблю”.
= дитина пройшла важливу частину сепарації, і, слава богу, не розгубила почуття гумору.
- “Я іноді думаю, як інші діти справляються, коли не мають такої підтримки, яку ти мені даєш. Ти ж завжди мене підтримуєш, хоча я розумію, як тобі буває нелегко зі мною”.
= дитина знає, якою має бути любов.
Якщо міряти в папугах, то моя мамахорошість досягла достатності.
No Comments