Що таке посттравматичний стресовий розлад? Говорячи мовою сучасної психіатрії, ПТСР – це непсихотична відтермінована реакція на травматичний стрес (такий як природні та техногенні катастрофи, бойові дії, тортури, зґвалтування тощо), здатний спричинити психічні порушення практично в будь-якої людини. Розвивається через тижні або місяці після травми, триває довше місяця, може стати хронічним.
ПТСР викликає клінічно значущий важкий емоційний стан або порушення в соціальній, професійній або інших важливих сферах життя.
Травмою може стати подія, в якій людина відчуває гранично сильні почуття страху за своє життя та здоров’я, або за життя і здоров’я своїх близьких, жах і відчуття безпорадності. Подія має екстремальний характер та виходить за межі звичайних людських переживань.
Це можуть бути природні катаклізми (землетрус, тайфун, цунамі), техногенні катастрофи, теракти, бойові дії, перебування в “гарячих точках”.
Особлива тема – війна: спогади і “провина того, хто вижив” мучить тих, хто прийшов з війни неушкодженим, але поховав друзів. Абсолютно ірраціональна провина, тому що ясно, що людина не могла впливати на те, що загинули саме вони, а не вона сама. Людина ну дуже складно влаштована, так.
Важливо, що не всі перераховані події неодмінно викликають ПТСР у всіх учасників. ПТСР виникає у певної частини людей, це 20% тих, хто залишився неушкодженим, і приблизно 40% тих, хто отримав суттєві травми.
Чому саме в них – зараз науковці з’ясовують. Мають значення стан тіла і психіки в момент травматичної події, особливості темпераменту і психіки, і те, як саме було надано допомогу, зокрема психологічну, цим людям.
Як проявляється ПТСР?
-
Флешбеки
Після травми у всіх людей йде переробка цього досвіду, у когось вона призводить до переживання спокою і благополуччя, у когось виходить ПТСР – тобто напливи спогадів про травматичну подію.
Ці напливи (флешбеки) виникають самі по собі або у відповідь на стимул, тобто щось, пов’язане з травмою, наприклад – звук або образ. Вони викликають різкий страх, іноді паніку, і сильно псують якість життя. Сюди ж – кошмарні сни з травматичними образами. Іноді вони настільки сильно заважають, що людина боїться лягати спати. Сон часто стає поверхневим і не приносить відпочинку.
2. Уникання
Раз нагадування про травму викликають сильний страх, то людина починає уникати всього, що може якось нагадувати обставини травми, наприклад, після ДТП – не сідати за кермо і у авто взагалі. У важких випадках люди дуже сильно обмежують себе, перестають спілкуватися з оточуючими і виходити з дому. Деякі люди з ПТСР поводяться як зазвичай, але старанно уникають почуттів і думок, пов’язаних із травмою.
-
Зміна уявлень про світ і про себе
Травма може залишати слід у вигляді думок, переконань на кшталт: “Світ небезпечний”, “Я не можу впоратися”, “Я безпорадний”, “Я вразливий”, “Я нічого не вартий”, і ці ідеї крутяться в голові постійно й підтримують уникання. З’являється “надпильність” і тривожність, коли людина на незначні стимули реагує страхом. Іноді виникає депресивний стан. Іноді – дратівливість, гнівливість, порушення концентрації уваги та зниження пам’яті. Іноді – почуття провини. Радість життя знижується або зникає.
-
Тривога або\та депресія
-
Погіршення самопочуття
У тілі – напруженість, “застигання, сповільненість”, від несподіваних різких звуків людина “підстрибує” на місці, здригається. Можуть бути серцебиття, нудота, блювання, запаморочення, біль та інші прояви стресу в тілі при спогадах про травму.
-
Травматична амнезія. Людина не пам’ятає суттєву частину подій, пов’язаних із травмою
Симптоми ПТСР виникають через певний час після травми і тривають 1 місяць або довше, суттєво порушують звичайний спосіб і якість життя людини, не пов’язані з іншими причинами.
Іноді буває, що людина після травми починає “лікуватися” алкоголем або іншими психоактивними речовинами, які, звісно ж, погіршують її стан. Тоді у психотерапевта є завдання: зрозуміти, що первинне, що вторинне, і почати лікувати причину, тобто ПТСР.
Що не є ПТСР? Якщо ви протягом 2-4 тижнів згадуєте травматичну подію, говорите про неї з близькими, маєте емоції помірної інтенсивності, яка зменшується згодом, до кінця першого місяця, – то це нормальна переробка травми.
Діагностика
Звісно ж, це – переживання людини, те, що вона говорить про своє життя, і як вона це говорить. А також адаптована, перекладена російською мовою “Шкала для клінічної діагностики ПТСР (Clinical-administered PTSD Scale – CAPS)”.
Про комплексний посттравматичний розлад на сьогодні, на щастя, відомо досить багато, я інколи думаю, “мені б це все знати в році приблизно так 1987 – яке було б щастя!”
Але ні.
Я радію з того, що зараз про КПТСР (комплексний посттравматичний стресовий розлад) можуть дізнатися люди, які щойно поставили собі запитання “А що це таке зі мною?” – і отримати на нього чітку корисну відповідь.
Як вийти з флешбеку?
Якщо ви якийсь свій стан впізнаєте як флешбек – то ви вже зробили дуже великий крок уперед, в напрямку до здоров’я і щастя.
Ви навчилися відрізняти свої флешбеки від природної емоційної та тілесної реакції на поточні події.
Флешбек – це повторне переживання травматичної події повністю, з усім, що ви бачили, чули, відчували в момент травми (типово для ПТСР), або частково – воно є типовим для КПТСР, коли проживають окремі прояви, наприклад, “запах, відчуття в тілі, емоція”.
Флешбеки виникають, коли подія в реальності нагадує перенесену травму. Наприклад, людина пережила бомбардування і потім відчуває страх, коли бачить і чує літак, що летить низько. Або людина, яка пережила побої, бачить змах руки поруч із собою.
Насамперед ви собі говорите: “Це флешбек”, “я всередині флешбеку” – а не “небо падає на землю”, як воно було в момент травми.
Флешбек забирає нашу увагу з тіла, з емоцій, з того, що ми можемо бачити і чути.
Далі всіма силами прагнете повернути свою увагу в “тут і зараз”.
Варіантів багато, вони описані в книжках.
Вибирайте, що вам підходить:
- фізичний рух – ходити, махати руками; якщо ви на роботі, можна рухати стопами й пальцями ніг, рук;
- глибоке дихання в живіт, воно іноді називається “по квадрату”;
- організувати собі яскраві відчуття в руках: можна натискати краєм нігтя великого пальця на подушечки пальців рук, можна покатати в руках спеціальні “колючі” предмети – кільця, масажери, комусь подобається смикати гумку на зап’ясті;
- багатьом допомагає відчути сильний запах, і вони носять із собою сухі парфуми або маленький шматочок мила з приємним ароматом;
- переключити увагу на те, що ви бачите і чуєте (назвати 5 жовтих\зелених предметів поруч із собою, назвати 4 відчуття в тілі, 3 звуки, 2 запахи…);
- назвати свою емоцію і приблизно з чим вона може бути пов’язана. Перевірте, як це на вас впливає.
Якщо флешбек тривалий, нагадуйте собі, що це саме флешбек, а не небезпечна або важка ситуація просто зараз, і він обов’язково закінчиться. При КПТСР можуть бути флешбеки з тривалими і дуже тяжкими тілесними відчуттями, іноді весь флешбек складається саме з цього. І не зрозуміло, з якою емоцією і з якою подією це пов’язано.
Складність у тому, що будь-який флешбек – це виділення нейромедіаторів і гормонів стресу (адреналін, кортизол), поки вони плавають у мозку й у крові, стан залишається колишнім. І під впливом такого стану людина схильна розповідати собі різні історії на кшталт “Раз я так почуваюся, значить, усе погано і буде ще гірше” – як ви розумієте, це може подовжити поганий стан, тому важливо це зупинити.
Якщо ви собі нагадуєте, що це саме флешбек, а не небезпека, то ви чекаєте, коли адреналін (за 10 хвилин) і кортизол (на жаль, за кілька годин) пройдуть свою біохімічну трансформацію і їхня дія на головний мозок закінчиться. Тут може бути корисною активність, яка знижує їхній рівень, наприклад, фізичне навантаження.
Треба подивитись, які ситуації і які ідеї запускають ваші флешбеки, і працювати з цим у психотерапії.
Чому корисно все це робити в період флешбеку:
- Ваша якість життя стане кращою, тому що ви менше часу в цілому будете проводити з поганим самопочуттям;
- Кожна суттєва травма створює під себе в головному мозку нейронну мережу, яка починається зі сприйняття зовнішніх стимулів (що ми побачили, почули, відчули тілом); далі – оцінка ситуації – емоція та думка і реакція всього тіла на це зі зміною нейромедіаторів, гормонів, м’язового тонусу тощо. Кожна нова активація цієї мережі робить її більш “тренованою” і більш активною.
Крім того, нервова тканина має властивість самозбудження, тому травматичні переживання можуть відтворюватися самі по собі, без очевидних тригерів.
Ми не можемо прибрати цю мережу з голови механічно.
Єдине, що може її приборкати – це поява альтернативної нейронної мережі, яка вмикається від того самого стимулу, але веде до інших переживань. Ось на це і спрямована робота.
Коли ви впізнаєте флешбек як саме флешбек, а не як “єдино можливу правду про життя” – ви вже виходите з-під його дії.
No Comments