Чи вміють жінки бути дбайливими одна до одної?

11 Квітень, 2024
Інтерв’ю засновниці Freemynd Ольги Нечаєвої лондонському інтернет-виданню London Cult про створення та роботу жіночої ФБ спільноти «Дбайливо про складне».

Коли в редакції  [журналу London Cult] розмірковували, з ким було б цікаво поговорити на тему культури спілкування, назва вашого співтовариства “Дбайливо про складне” одразу спала нам на думку.  У цілому, сама фраза “жіноча спільнота в інтернеті”, здавалося б, налаштовує на протилежне – уявляється нескінченна ворожнеча через дрібниці, чвари, інтриги і тому подібне. Ідея створити спільноту, в якій таке буде неможливим, а люди спілкуватимуться між собою з повагою – взагалі-то, це є науковою фантастикою.

London Cult (LC): Нам справді цікаво, як у той час, коли світ розколовся і всі воюють з усіма, до кого можуть дотягнутися, вам вдалося створити атмосферу прийняття та довіри?

Ольга Нечаэва (O.H.): Дякую за приємні слова, я сама, чесно кажучи, пишаюся тим, що вийшло, – напевно, тому, що таке зустрінеш не часто, і наше співтовариство щодня зростає, а ми продовжуємо утримувати якісну атмосферу. Хоча, зазвичай, зі збільшенням кількості людей, звісно, стандарти падають, але ми поки що тримаємося. Для тих, хто ніколи не чув про нашу спільноту, поясню: вона називається “Дбайливо про складне”. У цих словах зосереджені два головні принципи: перший – “складне” – сюди можна прийти з тими темами, про які ніхто й ніде не говорить, навіть із близькими, навіть із подругами. Теми часто сороміцькі, про гострі негативні почуття, про злість, роздратування, нелюбов до власних дітей, про втрати – шлюбу, стосунків, кохання. Тобто це ті теми, на які в принципі складно говорити. Навіть якщо ти і знайдеш слова, то для кого? Хіба що для терапевта. І ось на будь-які такі теми можна поговорити у нас – за рахунок анонімності, модерації коментарів. Складні теми самі по собі задають глибину, і у нас нікому не хочеться ділитися рецептами або флудити. Ми хочемо говорити на складні теми. Часто це вдається: тут легко зустріти філософські дискусії про сенс життя, про устрій світу і справедливість, про прийняття особистих трагедій.

Друга частина стосується дбайливості. Уявлення про неї ми не лінуємося детально прояснювати в правилах. Є багато конкретних принципів, але основне питання в тому, що складні й суперечливі теми тригерять кожного. Найчастіше летять іскри у тих, хто читає, здіймається хвиля власних почуттів, хочеться негайно ляснути, вколоти автора, сказати їдке слово, повчити жити і таке інше. Усі ми живі люди, у кожного свої тригери.

Так от у нас у спільноті так чинити не можна. Хоч би як тебе розносило від того, що “ну як вона може таке казати”, слід або пройти стороною, або знайти сили, щоб обрати дбайливі до авторки слова. До речі, це зовсім не означає, що треба тільки хвалити – якщо ти не згодна, то висловлюй свою незгоду так, щоб тебе почули та зрозуміли, що вона висловлена з повагою. Ми часто сперечаємося у спільноті, але ми сперечаємося шанобливо.

Кожному важливо бути почутим без остраху, що його лінчують за те, що він щось відчуває.

Я часто бачу такий повторюваний коментар: мовляв, я жила, варилася у своїй проблемі, і мені здавалося, що такий жах міг трапитися тільки в мене, тільки зі мною. І ось тут я нарешті це висловила, як завгодно, сумбурно, без фільтрів, і виявилося – так буває! Навколо стільки жінок, які сказали – люба, я була на твоєму місці, я знаю, як тобі важко, ти ні в чому не винна. Досвід проговорювання є важливим, адже іноді в таких емоціях багато сорому, неможливості, внутрішніх заборон. Ми, звісно, не є професійною терапевтичною групою, такою, що ведуть психологи, але певний терапевтичний ефект може відбутися і таке трапляється нерідко.

LC: Ваша група – тільки для жінок? Це усвідомлений вибір?

О.Н.: Так, абсолютно усвідомлений.  Так сталося, що я пишу переважно для жінок. Почну, як то кажуть, з дев’ятнадцятого століття: згідно з еволюційною біологією, жіночий фокус уваги більше зосереджений на стосунках. Ми більш соціальні. Звісно, не всі, не завжди, і ракетами ми теж прекрасно керуємо, але ми (жінки) часто думаємо про сферу стосунків і почуттів, як нас сприймають, як ми сприймаємо інших, і ця тема – провідна для нас, вона природньо виникає і про це хочеться говорити.

Присутність чоловіків поруч змушує жінок, за моїми спостереженнями, поводитися трохи інакше. Зникає частина безпеки, спонтанності. У якихось ситуаціях це включає конкуренцію, в якихось – змушує ховатися. І ось цей male gaze, навіть якщо чоловік – це якийсь абстрактний читач, змінює середовище. Для тих цілей, які ми переслідуємо, а саме – можливість відверто поділитися найпотаємнішим, жіноча спільнота є більш безпечною для жінок. У нас є друга група, загальна, вона зосереджена на практичних питаннях, і там є чоловіки.

LC: Які теми у спільноті є найбільш популярними?

О.Н.: Найбільше коментарів у темах про стосунки, пошук партнера і взаємовідносини з партнером: пошук близького, зустрічі й розриви, образи та сварки, “а він мені не написав”, “а мені йому відповідати?”, “а що він мав на увазі?”, “здається, я більше не кохаю свого чоловіка”, “зник секс” і таке інше. Ми ведемо одне одного за ручку через вразливі стадії стосунків. А щодо найважчої теми, де неможливо не починати модерацію – це стосунки матері й дитини, батьків і дітей. Хтось прийде поскаржитися, як втомився від дітей, як хоче віддати їх бабусі – і одразу ж буде коментар “я та сама дитина, яка виросла у бабусі”.

Це найважча для всіх тема, кожен приходить із болем, і цей біль чіпляє іншого, але ми намагаємося і на ці теми говорити, дбайливо підбираючи слова. Останніми роками, виникає багато тем, пов’язаних із війною, зараз і в Ізраїлі теж – і навіть не з самою війною, а з тими змінами, які вона приносить, адже в багатьох людей життя змінилося кардинальним чином: втрати, біль, безпорадність, відсутність опор. Багато хто в еміграції, а еміграція сама по собі є надскладним процесом, до якого не підготуєшся, прочитавши кілька книжок або статей. Усі ці теми виникають постійно.

LC: Після початку війни спільнота “Дбайливо про складне” стала майданчиком, на якому жінки з двох сторін могли говорити про свої почуття. Яку цінність це несе в нашій реальності, що змінилася?

 О.Н.: Основна цінність незмінна – створити простір, здатний вмістити будь-які почуття, навіть екстремально складні. Нам вдалося не скотитися у взаємні звинувачення – можливо, через правила, можливо, через те, що спільнота не ставить політичних завдань. З першого дня вторгнення в Україну ми чітко позначили свою антивоєнну і тверду про-українську позицію, а зараз ще й про-Ізраїльську. Ми підтримуємо можливість говорити будь-якою мовою, у нас можна звернутися і відповісти українською, російською, англійською, білоруською, івритом, як завгодно. Завдяки тому, що ми не обговорюємо політику, а обговорюємо особисті історії та особистий біль, а також завдяки нашій чіткій позиції, нам вдалося втримати діалог.

При цьому я не вважаю, що завдання нашої спільноти – когось там мирити, вважаю, що це правильно, що люди розійшлися зараз, вони мають на це право, і глибоко поважаю позицію українок, які вийшли зі спільноти, тому що фізично не в змозі бачити що-небудь російською мовою. Я сама волонтерка ЗСУ, моя кохана людина – офіцер ЗСУ, і я справді відчуваю, як тригерно і складно іноді буває.

Тому я безмежно вдячна тим учасницям, які стримуються, читаючи пости з протилежного боку, а також тим, хто визнає і вказує тригери, наприклад “тригер – місце події Москва”, “тригер – війна”. Адже навіть проста тема про стосунки з безпечного місця може стати болючою для тих, хто зараз під обстрілом, і це розуміють наші учасниці. Це є проявом природної емпатії до тієї травми, яку зараз відчуває кожна людина з України. Звісно, ми не можемо змусити діалог відбутися, і такої мети немає, ми просто вчимося заново співіснувати.

LC: Як виникла ця спільнота, чи є в неї історія?

О.Н.: Вона не гламурна зовсім, радше – утилітарна. Я завела блог і, як будь-який блогер, писала про своє життя. Це був блог і про бізнес, і про переговори, про все, що мене хвилювало – тобто, якщо я йшла через розлучення, я писала про розлучення, народжувала дітей – про пологи, якщо в мене діти не спали, то я писала про дитячий сон тощо. Я виросла в сім’ї психологів, і для мене говорити про свої почуття – природна навичка. Аудиторія зростала, моїми текстами ділилися, і поступово ми з моєю бізнес-партнеркою, психіатром і психотерапевтом Марією Скрябіною, створили проєкт “Фемософія: Мистецтво Жити Собою”.

Це бізнес-проект, що включає в себе випуск психологічних продуктів самодопомоги, який ми описували як “ось така Оля в кожного в кишеньці”, маючи на увазі, що кожному потрібно розуміти свої почуття й отримувати підтримку, від якої хочеться розправити крила, відчути себе краще. Тобто, спочатку з’явився бізнес, а потім – спільнота до нього. Проте вона швидко почала дихати і тепер живе власним життям. Після початку війни я прийняла рішення переформатувати проект. Ми перестали бути проектом лише для жінок, і сфокусувалися на темі життєстійкості в епоху змін – для всіх. Змінилася команда, проте основним фокусом для нас залишаються, як і раніше, психологічні інструменти, що допомагають знаходити опори в ситуаціях криз і змін. Тепер ми – Freemynd.

LC: Скажіть, будь ласка, чи є у вас психологічна освіта? Зараз заведено переживати з приводу дипломів у тому, що стосується психології.

О.Н.: Такі переживання є правильними. Ми теж всіляко просуваємо й підтримуємо ідею того, що потрібно йти виключно до професіоналів. Не кожен, хто закінчив курси заборобудівельного і назвав себе психологом, є цим професіоналом, і та шкода, якої може завдати психолог або терапевт, який не має досвіду, не має супервізії, не має сертифікації в методі (а сертифікація в методі – це одна з критично важливих речей), – це все приблизно як іти до хірурга, який практикувався на кішках. Ці люди проникають у душу, а там усе є дуже серйозним.

Я – підприємець, організатор і бізнес-двигун проекту, я не консультую, не веду терапевтичних груп, я маю лінгвістичну освіту. Однак за всіма продуктами нашого бізнесу стоять професійні практикуючі психологи, які глибоко занурені в терапевтичні та наукові процеси. Звісно, до мене часто люди звертаються і кажуть: “Хочу до вас на консультацію”, але це не моя робота, і я завжди направляю їх до професіоналів.

На щастя, наш проект має перевірених партнерів-психологів, з якими ми розмовляємо, вивчаємо їхні дипломи і можемо рекомендувати іншим.

LC: Як ви вважаєте, чи здатна подібна спільнота замінити роботу з психологом?

О.Н.: Дивлячись що називати роботою з психологом. Іноді проблему потрібно просто проговорити, і вона частково вже буде вирішена. Іноді достатньо однієї розмови. В інших випадках необхідна глибинна багаторічна терапія з включенням тілесних практик і, наприклад, медикаментозної підтримки. Це не вирішується в групах. Звісно, група дає певний терапевтичний ефект – насамперед валідації почуттів. Можна відчути, що ти не одна, що таких, як ти, багато, відступає сором. Це – один із терапевтичних ефектів.

Звісно, в групі не вийде відпрацювати глибинні дитячі травми довербального періоду, наприклад. Але набратися позитивних когнітивних установок, а також зрозуміти, які види терапії існують – можливо. У всіх же різна психологічна начитаність, якщо можна так сказати: хтось взагалі не знає поняття травми, а хтось оперує складними термінами. Тепле, безоціночне слухання в безпечному середовищі – ось те, що дає спільнота. Вона не може вести будь-кого за індивідуальним малюнком травми, у нас не вітається “аматорська терапія” в коментарях, тому що легко підмити психологічні захисти людини і заподіяти їй шкоду. Коментарі саморобних психологів ми не допускаємо, всілякі “гуру” з позиції зверху і діагнози – це не про нас.

LC: Ваші найближчі плани?

О.Н.: Під новим ім’ям Frееmуnd ми живемо тільки кілька місяців, зовсім дитячий стан. Моя довгострокова мрія – стати багатомовною платформою для всіх, хто переживає складні зміни в житті, глобальні зміни. Наша лінійка цифрових психологічних продуктів розширюється – і поступово пропонуватиме дедалі досконаліші засоби індивідуальної роботи з найпоширенішими психологічними проблемами. Окрім того, ми так само йдемо в теми кар’єри, стосунків, психологічного здоров’я.

По суті, ми є видавництвом цифрових психологічних продуктів для самостійного використання. Ми так само працюємо в партнерстві з психологами, коучами, тренерами, консультантами – щоб на нашому сайті людина могла підібрати собі перевіреного фахівця, якщо їй потрібна більш глибока підтримка.

Але саме цифрові продукти мені подобаються найбільше: це щось нове, сміливе, прикольне і доступне в телефоні. Наприклад, у нас є віртуальний бот-компаньйон, це така пташка – “кукуха” – яка з тобою базікає, підтримує. Або додаток із метафоричними картами – я сама ними із задоволенням граю.

Маємо квести, майстер-класи. Зараз ми працюємо над величезним за масштабом продуктом – “Картою Характера”, що передбачатиме можливість через тестування отримати об’ємну модель особистості, психіки конкретної людини, всіх її внутрішніх демонів тощо. Усі наші продукти з’являються в магазині на сайті, у нас такий собі супермаркет психологічних штук. А ще ми плануємо виходити в офлайн і організовувати живі івенти – люди дуже скучили за живим спілкуванням.

LC: У вас є якась порада для наших читачів?

О.Н.: Порада – річ хитра. Я “усвідомлюю свої привілеї”, я – людина з сильною дофаміновою системою, не схильна до депресій, мало сплю, і мені цього вистачає, багато працюю, витривала, і ось я не хочу потрапляти в пастку й давати людям поради в стилі: йдіть уперед, їжте тістечка. Ми всі різні, і це важливо визнавати, і ми цінні цим. Я це бачу і по своїм дітям, і по людях, з якими працюю. Поки ми заперечуємо свою унікальність, нам складно досягти гармонії.

Напевно, потрібно шукати свій шлях, шукати те, що тобі допоможе, і краще ставитися до себе самої. Прибирати те, що ранить і критикує, і обирати те, що підтримує і допомагає. Бо поки ми не вирішили свій внутрішній конфлікт “зі мною щось не так”, будь-яка проблема буде нас до нього повертати. А сили з’являються, як не дивно, від прийняття – так, я ось така. Травмована, коса, крива, зла. Нервова, сумна, весь час плачу, хочу спати по дванадцять годин, так, це – я. І коли ми почнемо себе справжню оточувати любов’ю і турботою, тоді й життя зміниться на краще, і знайдеться свій шлях.

Оригинал статьи: Марія Шинкаревська. “Дбайливо про складне”: говорять жінки // LONDON CULT. Журнал про життя Лондона та Великої Британії.

No Comments

Leave a Reply

Про нас

Freemynd Це прості та доступні інструменти життєстійкості та психологічна підтримка тих, хто проживає складні зміни.
Продукти психологічної самодопомоги

Допомагаючі фахівці

Спільноти

Останні дописи