Продовжуємо серію статей нашого партнера, гештальт-терапевта Юлії Оліх, у яких вона детально досліджує природу конфліктів у парах і те, як важливо навчитися конфліктувати дбайливо та конструктивно. Перша стаття тут.
Усі люди різні. У кожного з нас своя історія, з якої складаються власні цінності, переконання, бажання та вподобання, цілі та сенси, реакції та поведінка. Усе це в сукупності формує наше світосприйняття. Один і той самий світ, одну й ту саму ситуацію, стосунки, людину – ми можемо бачити і сприймати зовсім по-різному.
Чому ж сприйняття світу настільки суб’єктивне?
Світогляд закладається в ранньому дитячому віці. Батьки, сім’я, інші родичі, школа, друзі та однокласники, культура, суспільство загалом формують світогляд кожного з нас.
Картина світу – це не те, що передається словами, з уст в уста, ми вбираємо її на невербальному рівні з самого малечку і зберігаємо не у вигляді історій, а у вигляді емоцій, відчуттів, реакцій.
Як дивилася на нас мама, що відчувала, коли брала на руки, чи брала взагалі, коли ми цього потребували? Чи розуміла мама наші потреби, реагувала на плач, заспокоювала, співала пісні? Як спілкувалися одне з одним батьки? Які іскри пробігали між ними? Яким голосом вони говорили одне з одним? Чи чули ми ніжність в інтонаціях, чи роздратування?
Чи була мама спокійною? А тато? Чи грали батьки з нами в дитинстві?
Який він, цей світ? Доброзичливий, цікавий, яскравий? Як слід до нього ставитися? Чи варто йому довіряти?
Спочатку ми вбираємо в себе картину світу авторитетних для нас людей. Ми серйозно ставимося до їхніх почуттів, приймаємо все на віру, не сумніваємося, не піддаємо критичному мисленню.
Ми копіюємо батьків, починаємо їм наслідувати. Це відбувається автоматично, ми не навчаємося спеціально розуміти світ і себе в цьому світі.
Батьки добре до мене ставляться – я хороший. Батькам добре разом – люди хороші. Батьки піклуються про мене? Світ хороший!
Добре мати таку картину світу. Однак багато хто з нас не отримав у спадок саме таке, позитивне бачення світу і себе в ньому.
У своїй роботі як психотерапевт я стикаюся швидше з протилежним. Радянський Союз, на жаль, серйозно вплинув на покоління наших батьків і на наше покоління.
Багатьох виховували через сором і провину, через «треба і повинен», через «я – остання буква в алфавіті», «вчися добре, а то будеш двірником», «ніхто таку дівчинку заміж не візьме» і «тільки не засмучуй маму з татом».
Якщо ми в дитинстві чули від батьків багато «треба», у дорослому віці ми продовжуємо висувати до себе і до інших усі ці суворі, хоч і часто нелогічні вимоги.
Вступаючи у стосунки, особливо в молодому віці, коли ще мало власного досвіду, але є цілий багаж батьківського, ми чекаємо, що партнер, так само як і ми, чітко знає, як «треба», і цьому «треба» слідує беззаперечно.
А якщо партнер поводиться «не так, як треба», це може стати нескінченним приводом для претензій, розбіжностей, образ і сварок.
Я добре пам’ятаю лекцію з сімейної психології, на якій викладач нам розповідав, що пари можуть ледь не розлучатися через те, що не можуть вирішити, як правильно – закручувати ковпачок від зубної пасти чи залишати поруч. Або як правильно вішати рушники у ванній – на гачок чи на спеціальну перекладину.
- як розподіляти сімейний бюджет;
- як часто і наскільки пристрасно займатися сексом;
- що допустимо, а що ні у стосунках;
- як виховувати дітей;
- як розподіляти сімейні обов’язки;
- яким має бути дозвілля…
Це найконфліктніші сфери у стосунках. Ми часто не обговорюємо ці важливі питання на першій стадії відносин, припускаючи, що повністю збігаємося з партнером у цих питаннях. А якщо раптом не збігаємося – то легко домовимося, адже ми точно знаємо, як правильно. Нас же мама з татом навчили.
Але частіше за все виявляється, що «навчили» нас різному. Тому конфлікти в цих сферах неминучі.
Такі конфлікти не обов’язково стають полем бою. Вони можуть бути і точкою зростання для стосунків. Через такі конфлікти можна переглянути своє світосприйняття, розібрати багаж сімейного досвіду і сформувати нові переконання, більш бережні, доброзичливі щодо себе.
Перебравши отримані правила й установки, можна викинути застарілі, залишити ті, які продовжують добре працювати, і сформувати новий світогляд, більш відповідний саме для вашої пари. Світогляд, який враховуватиме вашу індивідуальність, ваші особливості, бажання і потреби.
Щоб сформувати спільні правила, які підходять обом партнерам, важливо пам’ятати одну дуже цінну навичку для стосунків – здатність дивитися на світ очима свого партнера, допускати, що на одні й ті самі речі можуть бути різні точки зору, і це нормально. Головне – домовитися так, щоб ніхто в парі не був обділений.
Така позиція дає можливість прийняти різні світогляди. А зрозумілі питання і відкриті розмови допомагають партнерам краще розуміти, глибше пізнавати одне одного і розширювати свій світогляд.
No Comments