Продовжуємо серію статей нашого партнера, гештальт-терапевта Юлії Оліх, про те, як конфліктувати конструктивно й дбайливо. У першій статті ми зазирнули в саму природу сварок, розбираючись, із чого вони починаються, а в другій — простежили, як сімейні сценарії вплітаються в наші конфлікти, задаючи їм тон ще до перших слів.
Виділяють п’ять основних стратегій розв’язання конфліктів, три з них вважаються деструктивними, а дві – конструктивними. Залежно від того, які стратегії обирають партнери у стосунках, можна спрогнозувати майбутнє пари — чи допоможуть конфлікти їм зблизитися, чи, навпаки, будуть віддаляти одне від одного.
Давайте познайомимося з цими стратегіями. Знання про них дасть змогу не залучатися до деструктивних стратегій, а обирати ті, що зміцнюють стосунки.
Підемо від руйнування до створення та спочатку розглянемо три деструктивні стратегії розв’язання конфліктів.
Конкуренція
Перша стратегія – конкуренція. Конкуренція у відносинах з’являється, коли два партнери вважають правильним лише своє бачення світу та прагнуть нав’язати його іншому, знецінюючи відмінності у поглядах та думках.
Кожен із партнерів намагається домінувати у стосунках і вважає нормальним підкоряти іншого. Конкуренція може виникати у будь-якій сфері стосунків: фінансах, кар’єрі, вихованні дітей. Кожен вважає, що він краще знає, як правильно харчуватися, де відпочивати, з ким дружити, як себе поводити.
Стосунки, у яких партнери конкурують одне з одним, схожі на стосунки контролюючого батька з бунтівною дитиною, де кожен бореться за владу та домінування.
Чим менше партнери чують одне одного, тим більше часу вони проводять на полі бою. Бої можуть припинятися, але, як правило, це відбувається не тоді, коли партнери домовляються, а коли втомлюються від боротьби і віддаляються одне від одного, щоб набратися сил і нових «аргументів» на користь своєї точки зору.
Даша та Костя зустрічаються вже кілька років. Нещодавно Даша вийшла з декрету на нову роботу і почала досягати успіху, отримуючи визнання за свої досягнення та професійні якості. Дашу поважають колеги, її часто хвалить начальник.
Костя, на якому раніше тримався весь сімейний бюджет, добре справлявся з роллю «годувальника» і почувався главою сім’ї. Але тепер, слухаючи про Дашині успіхи на роботі, він відчув, що втрачає свій важливий статус у сім’ї. Йому подобалося бути головним добувачем, але тепер його роль почала змінюватися, що викликало у Кості тривогу.
Замість того щоб порадіти й підтримати дружину в її професійному розвитку, він почав висловлювати невдоволення, скаржитися на брак турботи та уваги. Він навіть запропонував Даші піти з роботи або значно скоротити робочі години, щоб більше часу проводити з родиною.
Увечері Даша і Костя почали часто сваритися. У сварках Костя весь час підкреслював, що заробляє більше, і висловлював сумніви щодо тривалості Дашиних професійних успіхів.
Дашу ранили такі слова Кості, і вона, захищаючись, почала пред’являти йому претензії. Замість того щоб сказати, що їй важливо розвиватися, Даша наполягала, що вийшла на роботу лише заради грошей, бо Костя заробляв недостатньо для комфортного життя.
Конфлікт викликав дедалі більше напруження у парі. Був ризик, що невдоволення стане хронічним.
Однак Даші та Кості вдалося зрозуміти, що їхні стосунки «збилися з дороги», коли Даша вийшла на роботу. Насправді вони цінували свої стосунк і хотіли їх зберегти, тому почали розбиратися, як повернути те хороше, що було раніше. Їм вдалося щиро поговорити, обговорити свої страхи, почуття та потреби й зрозуміти, що їхнім стосункам нічого не загрожує.
Вони поговорили про те, що Даша цінує Костю не лише за його роль «годувальника», а Костя усвідомив, що його страхи марні, і почав дивитися на Дашу з гордістю та повагою. Вони знову стали командою й продовжили підтримувати одне одного.
Уникання
Друга деструктивна стратегія – уникання. Обираючи цю стратегію, партнери воліють замовчувати та ігнорувати своє невдоволення. Це призводить до накопичення образ і роздратування. Між партнерами зростає відчуження та непорозуміння.
Саме ця стратегія призводить до того, що у стосунках «зникають почуття», і партнери стають чужими одне одному.
Чи знайома вам така стратегія? Чи знаєте ви пари, які ніколи відкрито не говорять одне одному, що їх не влаштовує?
При стратегії «уникання» роздратування, злість і агресія накопичуються і переходять у пасивну агресію.
Поступка
Третя деструктивна стратегія – поступка. Знаєте такі випадки, коли один партнер поступається своїми кордонами, бажаннями і потребами заради іншого?
«Як не втратити себе у стосунках?» — питання, яке хвилює багатьох. Втрата себе — це наслідок регулярної поступки.
Постійно поступаючись іншому, ми «наступаємо на горло власній пісні».
Ціна такої стратегії може бути високою. Наслідками поступки можуть стати нереалізованість, втрата інтересу до партнера або навіть до себе, занижена самооцінка, невпевненість у собі, відкладене життя.
Зазвичай цією стратегією користуються ті, хто боїться відторгнення, самотності, не має внутрішньої опори і не відчуває власної цінності. Таким людям здається, що якщо вони відстоюватимуть свої інтереси, то викличуть роздратування, агресію, будуть розлюблені або залишені.
Страх відторгнення, як правило, закладається в дитинстві, коли батьки приділяють недостатньо любові, уваги й турботи своїй дитині або коли дитина розлучається з одним чи обома батьками.
Ми поговорили про три основні деструктивні стратегії розв’язання конфліктів. Тепер ви можете помічати їх у собі чи оточенні. А далі ми перейдемо до двох основних конструктивних форм.
No Comments